Ти про еир людиною, багато в чому обумовлеем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.
Неизвестный солдат! почему я решил написать это письмо? совсем недавно в нашей стране отметили день защитника отечества. в этот день не только поздравляют мужчин, но и вспоминают тех, кто защищал нашу родину во время войны. одна из традиций праздника – торжественная церемония возложения венков к могиле неизвестного солдата в самом сердце россии, у стен кремля. но днем особого поминовения всех погибших и трагически умерших в годы великой отечественной войны стал день победы 9 мая. в этот день к могилам неизвестного солдата и братским могилам идут тысячи людей. таких могил много во всех уголках нашей страны. подвиг твой не забыт. ты без вести не пропал. мы, твои потомки, гордимся тобой. и ты всегда будешь примером для многих поколений. перед тобой низко склоняем голову.могила неизвестного солдата! о, сколько их от волги до карпат! в дыму сражений вырытых когда-тосаперными лопатами солдат. монумент «могила неизвестного солдата» у кремлевской стены стал могилой каждого погибшего на войне. кто-то видит в этом солдате отца, кто-то мужа, брата, однополчанина. для всей страны ты, неизвестный солдат, стал родным. удивителен текст на мемориале. только в нашей стране решились непосредственно обратиться к неизвестному солдату на «ты». эти строки знает вся страна: «имя твое неизвестно, подвиг твой бессмертен». для каждого пришедшего на могилу неизвестный солдат – родной, близкий человек, к которому уместно обращение на «ты». война стала событием, после которого все граждане большой страны ощутили удивительное родство, братство. не найти у нас семьи без потерь на той войне. война сделала всех в стране родственниками, а родному человеку ведь не скажешь «вы», только «ты». на моей родине, в курском крае, немало священных мест, которые связывают прошлое с настоящим. величайшее сражение на курской дуге во время великой отечественной войны не могло остаться незамеченным. мемориальный комплекс «курская дуга», который был открыт к 55-летию победы, встречает всех, кто въезжает в наш город. здесь есть надгробие «неизвестному солдату курской земли», над которым пролетают журавли, оплакивая всех тех, кто защищал нашу родину. рядом горит вечный огонь. его зажгли в твою честь, солдат. ради жизни горит этот огонь. твой вечный памятник – жизнь, которую ты подарил нам. оставим неприкосновенным вечный огонь как символ победы. ведь верно говорят, что побежденные вечный огонь не зажигают. неужели посмеем отказаться от победы? я, как и многие мои сверстники, знаю о войне из книг, кинофильмов, из рассказов!
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.