як відомо з тексту роману дж. свіфта «мандри гуллівера», головний герой, гуллівер, потрапив у ліліпутію.
жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. вони у дванадцять разів менші за гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. звичайно, герой міг вирватися з цієї неволі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки ліліпутів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. незважаючи на те, що людина-гора, як ліліпути назвали гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.
гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиляється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається враження, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.
дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! мабуть, атмосфера підлабузництва вплинула і на гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.
але стався один випадок, який змінив ставлення гуллівера до ліліпутів. героєві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: гуллівера мали осліпити. на думку ліліпутів, очі гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна дивитися на світ очима міністрів». тобто мета ліліпутів — нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу. цей факт змусив його переглянути свої погляди, у гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. він тікає до блефуска. а за кілька місяців повертається до ії.
я подумала про те, що жителі фантастичної країни ліліпутії надто маленькі. вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких полонили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. зробивши своїх героїв маленькими, свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.
тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.
источник: як не перетворитися на ліліпута? - твори | зно
Чудеса случаются,это я понял после одного случая. это было летом, я как всегда играл на улице с друзьями и вдруг ко мне подошла мама и сказала что мы переезжаем в другую страну,я тогда был маленьким и ничего не понимал,а оказалось что мы уезжали из-за того что моей бабушке нужна операция за границей,я любил её и не хотел чтобы она умерла.она для меня была лучшим другом. ми переехали в швейцарию,там мы пошли в больницу и я долго сидел возле бабушки и плакал,я сильно просил бога чтобы она выжила,и всё-таки меня услышали.и бабушка выжила,это было 10 лет сейчас ей уже 103 года,и она прекрасно себя чувствует)
як відомо з тексту роману дж. свіфта «мандри гуллівера», головний герой, гуллівер, потрапив у ліліпутію.
жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. вони у дванадцять разів менші за гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. звичайно, герой міг вирватися з цієї неволі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки ліліпутів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. незважаючи на те, що людина-гора, як ліліпути назвали гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.
гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиляється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається враження, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.
дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! мабуть, атмосфера підлабузництва вплинула і на гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.
але стався один випадок, який змінив ставлення гуллівера до ліліпутів. героєві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: гуллівера мали осліпити. на думку ліліпутів, очі гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна дивитися на світ очима міністрів». тобто мета ліліпутів — нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу. цей факт змусив його переглянути свої погляди, у гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. він тікає до блефуска. а за кілька місяців повертається до ії.
я подумала про те, що жителі фантастичної країни ліліпутії надто маленькі. вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких полонили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. зробивши своїх героїв маленькими, свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.
тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.
источник: як не перетворитися на ліліпута? - твори | зно