1. Окошки крайних изб скворечня на кабаке тополей и церковный крест, всё горит ярким золотым пламенем. 2. Это были длинные бетонные здания, мраморные, угрюмые. 3. Здешние лихорадки похожи на крымские и молдавские, и лечатся одинаково. 4. Улыбаясь, потирая руки и подмигивая глазом, Иван Карлыч, на цыпочках и не оглянувшись, подошёл к двери ведущей в спальную, и осторожно, боясь скрипнуть, отворил её… 5. Князь Шеин, несмотря на своё видное положение в обществе, а может быть и благодаря ему, едва сводил концы с концами. 6. В воздухе стоит странная смесь звуков: чудовищный треск, хлопанье пламени, похожее на хлопанье тысячи птичьих крыльев, человеческие голоса, блеянье мычанье, скрип колёс. 7. Крупный мокрый снег лениво кружится около только что зажжённых и слабо мерцающих фонарей, и тонким мягким пластом ложится на крыши, лошадиные спины, плечи, шапки. 8. Вопреки зиме, над морем простирался неправдоподобно яркий лазурный штиль
Не можу не написати про чудову книгу М.Шолохова "Доля людини". Це твір, де людська доля пов"язана з трагічними подіями, війною, що була тяжким випробуванням в житті цілого народу. І головний герой - Андрій Соколов - чи витримає він важкі втрати, чи збереже віру в життя й людей, чи пройде іспит на людяність? Це питання постає на протязі цілої повісті. Здавалося б, ненависть до ворогів могла б витіснити з його серця будь-які інші почуття. Але зустріч з сиротою Ванюшею зачепила його душу. Він не втратив здатність до співчуття та доброти. Соколов лишився Людиною. Всиновивши Ванюшу - ми бачимо перемогу доброти над жорстокістю, над утратами. В ньому проявляється гуманізм та відповідальність за долю іншого. Він - герой, хоча герой непоказний, один з мільйонів подібних "непоказних героїв".
Раджу всім почитати розповідь про перемогу людини над нелюдськими обставинами, надії над відчаєм, мирного існування над страхіттями війни.
1. Окошки крайних изб скворечня на кабаке тополей и церковный крест, всё горит ярким золотым пламенем. 2. Это были длинные бетонные здания, мраморные, угрюмые. 3. Здешние лихорадки похожи на крымские и молдавские, и лечатся одинаково. 4. Улыбаясь, потирая руки и подмигивая глазом, Иван Карлыч, на цыпочках и не оглянувшись, подошёл к двери ведущей в спальную, и осторожно, боясь скрипнуть, отворил её… 5. Князь Шеин, несмотря на своё видное положение в обществе, а может быть и благодаря ему, едва сводил концы с концами. 6. В воздухе стоит странная смесь звуков: чудовищный треск, хлопанье пламени, похожее на хлопанье тысячи птичьих крыльев, человеческие голоса, блеянье мычанье, скрип колёс. 7. Крупный мокрый снег лениво кружится около только что зажжённых и слабо мерцающих фонарей, и тонким мягким пластом ложится на крыши, лошадиные спины, плечи, шапки. 8. Вопреки зиме, над морем простирался неправдоподобно яркий лазурный штиль
Вроде всё.
Объяснение:
Не можу не написати про чудову книгу М.Шолохова "Доля людини". Це твір, де людська доля пов"язана з трагічними подіями, війною, що була тяжким випробуванням в житті цілого народу. І головний герой - Андрій Соколов - чи витримає він важкі втрати, чи збереже віру в життя й людей, чи пройде іспит на людяність? Це питання постає на протязі цілої повісті. Здавалося б, ненависть до ворогів могла б витіснити з його серця будь-які інші почуття. Але зустріч з сиротою Ванюшею зачепила його душу. Він не втратив здатність до співчуття та доброти. Соколов лишився Людиною. Всиновивши Ванюшу - ми бачимо перемогу доброти над жорстокістю, над утратами. В ньому проявляється гуманізм та відповідальність за долю іншого. Він - герой, хоча герой непоказний, один з мільйонів подібних "непоказних героїв".
Раджу всім почитати розповідь про перемогу людини над нелюдськими обставинами, надії над відчаєм, мирного існування над страхіттями війни.