Написать сочинение на тему ,,мое призвание юрист,,

к

Я, ти Він, вона -

Разом - рідна сторона,

Разом - дружняя сім'я,

В слові "Ми" - сто тисяч "Я"

Карооких, заводних,

Чорних, білих і рябих,

Сумних і веселих

У містах і селах.

Над тобою сонце світить,

Краю рідний мій,

Ти найкращий в цілім світі,

На планеті цій.

Я люблю, Вітчизно, твої гори,

Я люблю Дніпро і Чорне море,

Шацькії озера і безмежнії поля.

Тільки б не орала їх

Танками війна,

Нам відкриті двері світу,

Рідна сторона.

Хай панує мир завжди у світі,

Хай не гинуть ні батьки, ні діти,

А іскряться очі дітвори радістю

І буде свято!

Приспів:

Будуть з висоти зорі нам дорогу світить,

Станем я і ти, наче одне ціле, умить навіки.

В пригорщі зберем цілющі роси, Вітчизно, твої,

І заспіваєм пісні, щоби чутно було всій землі

Нашу вдячність, Вкраїно, тобі!

Я, ти, він, вона,

Разом - рідна сторона,

Разом - дружняя сім'я,

В слові "Ми" - сто тисяч "Я"!

Над тобою сонце світить,

Сяє з висоти.

Все на світі, все на світі

Зможем я і ти.

Ми насипемо кургани

Нашим землякам,

Що Вкраїну не віддали

Лютим ворогам.

Присягаєм нині Вам, Герої,

Батьківщину ми свою відстоїм

Та піднімемо гідності стяг.

Нехай полчища ворожі

Згинуть навіки,

Тебе, земле, хай тривожать

Тільки малюки.

Та від краю і до краю

Нехай лине синім небокраєм

Наша пісня, мов той птах,

Кружляє в небесах,

Як вічне свято!

Приспів.

Я, ти Він, вона

Разом - рідна сторона,

Разом - дружняя сім'я,

В слові "Ми" - сто тисяч "Я"!

Объяснение отметьте мой ответ лучшим

Однажды Солнце и сердитый северный Ветер затеяли спор о том, кто

из них сильнее. Долго они спорили и, наконец, решились померятся силами с

путешественником, который в это самое время ехал верхом по большой

дороге.

- Посмотри, - сказал Ветер, - как я налечу на него: и мигом сорву с него

плащ. Сказал – и начал дуть, что было мочи. Но чем более старался Ветер,

тем сильнее закутывался путешественник в свой плащ: он ворчал на

непогоду, но ехал все дальше и дальше. Ветер сердился, свирепел, осыпал

бедного путника дождем и снегом; проклиная Ветер, путешественник надел

свой плащ в рукава и подвязался поясом. Тут уж Ветер сам убедился, что ему

плаща не сдернуть. Солнце, видя бессилие своего соперника, улыбнулось,

выглянуло из-за облаков, обогрело, осушило землю, а вместе с ней и бедного

полузамерзшего путешественника. Почувствовав теплоту солнечных лучей,

он приободрился, благословил Солнце, сам снял свой плащ и привязал его к

седлу. - Видишь ли, - сказало тогда кроткое Солнце сердитому Ветру, -

лаской и добротой можно сделать гораздо больше, чем яростью и гневом!