Кирилл и Мефодий, славянские просветители, создатели славянской азбуки, проповедники христианства, первые переводчики богослужебных книг с греческого на славянский язык. Кирилл (до принятия монашества в нач. 869 - Константин) ( 827 - 14.02.869 ) и его старший брат Мефодий ( 815 - 06.04.885 ) родились в г. Фессалоники (Солунь) в семье военачальника. Кирилл получил образование при дворе византийского императора Михаила III в Константинополе, где одним из его учителей был Фотий. Хорошо знал славянский, греческий, латинский, еврейский и арабский языки. Отказавшись от предложенной ему императором административной карьеры, Кирилл стал патриаршим библиотекарем, затем преподавал философию (получил прозвище "Философ"). В 40-х гг. успешно участвовал в диспутах с иконоборцами; в 50-х гг. был в Сирии, где одержал победу в богословских спорах с мусульманами. Около 860 совершил дипломатическую поездку к хазарам. Мефодий рано поступил на военную службу. 10 лет был управителем одной из населённых славянами областей. Затем удалился в монастырь. В 60-х гг., отказавшись от сана архиепископа, стал игуменом монастыря Полихрон на азиатском берегу Мраморного моря. В 863 Кирилл и Мефодий были направлены византийским императором в Моравию в целях проповеди христианства на славянском языке и оказания моравскому князю Ростиславу в борьбе против немецких феодалов. Перед отъездом Кирилл создал славянскую азбуку и с Мефодия перевёл с греческого на славянский язык несколько богослужебных книг (избранные чтения из Евангелия, апостольские послания, псалтырь и др.). В науке нет единого мнения по вопросу о том, какую азбуку создал Кирилл - глаголицу или кириллицу (большинство учёных считают, что глаголицу). Проповедь братьев на понятном моравскому населению славянском языке заложила основу национальной церкви, но вызвала недовольство немецкого католического духовенства. Кирилл и Мефодий были обвинены в ереси. В 866 (или 867) Кирилл и Мефодий по вызову римского папы Николая I направились в Рим, по дороге побывали в Блатенском княжестве (Паннония), где также распространяли славянскую грамоту и славянский богослужебный обряд. Папа Адриан II в специальном послании разрешил им распространение славянских книг и славянского богослужения. После приезда в Рим Кирилл тяжело заболел и умер. Мефодий был посвящён в сан архиепископа Моравии и Паннонии и в 870 возвратился из Рима в Паннонию. Немецкое духовенство, стремившееся расправиться с Мефодием, путём интриг добилось его заключения в темницу; после освобождения из тюрьмы Мефодий продолжал свою деятельность в Моравии. В 882-884 жил в Византии. В середине 884 Мефодий вернулся в Моравию и занимался переводом Библии на славянский язык. Своей деятельностью Кирилл и Мефодий заложили основу славянской письменности и литературы. Эта деятельность была продолжена в южнославянских странах учениками Кирилла и Мефодия, изгнанными из Моравии в 886. Лит.: Лавров П. А., Материалы по истории возникновения древнейшей славянской письменности, Л., 1930; Ильинский Г. А., Опыт систематической кирило-мефодьевской библиографии, София, 1934; Попруженко М. Г., Романски С., Кирило-матодиевска библиография за 1934-1940 годы, София, 1942; Грацианский Н., Деятельность Константина и Мефодия в Великоморавском княжестве, "Вопросы истории", 1945, № 1; Черных П. Я., К истории вопроса о "русских письменах" в житии Константина Философа, "Уч. зап. Ярославского гос. ун-та", 1947, в. 9 (19); Теодоров-Балан А., Кирил и Методи, в. 1 - 2, София, 1920 - 34; Георгиев Е., Кирил и Методий, основоположници на славянските литератури, София, 1956; его же, Кирил и Методий. Истината за създателите на българската и славянска писменост, София, 1969; К у ев К. М., Към въпроса за началото на славянската писменост, "Годишник на Софийски университет", 1960, т. 54, кн.1. его же, Отново за годината, когато е била съставена славянската азбука, "Исторически преглед", София, 1960, кн. 3; Константин Кирил философ. Юбилеен сборник по случай 1100 - годишнината от смърта му, София, 1969.
Бідна дівчинка живе з мачухою та злою лінивою сестрою. Вона старанно працює, а до неї ставляться жорстоко та зневажливо.
Їхньою казковою державою править маленька королева. Вона не хоче вчитися та ще й дуже примхлива. Забажалася їй серед зими кошик пролісків — та й годі! Видала вона наказ: за кошик пролісків видасть вона такий же кошик золота!
Жадібна мачуха посилає падчерку у страшну заметіль до лісу. Дівчинка йде, бо слухняна. У лісі вона бачить вогнище, біля якого зібралися дванадцять братів-місяців. Вона розповідає їм про свою біду. Місяці добре знають дівчинку, бо взимку вона збирає хмиз, восени — гриби, влітку — ягоди. Працює, немов бджілка. Січень тимчасово поступається місцем Квітню — і на галявині з’являються проліски. На згадку місяці дають їй каблучку. Якщо станеться щось погане, треба покотити ту каблучку по землі та проказати промовку. Місяці прийдуть на до
Мачуха та її донька йдуть до королівського палацу. Маленька королева наказує: усім їхати до лісу! Збирати проліски!
З нею вирушають професор, старий солдат та фрейліна. У зимовому лісі мачуха та її донька зовсім розгубилися. Вони зізналися, що проліски принесли не вони, а падчерка. Королева підступає до дівчинки, розпитує її, але вона не розкриває таємниці. Тоді королева велить зняти з бідної шубку, стару та латану, а каблучку її кидає в ополонку.
Бідна дівчинка вимушена звернутися по до до місяців.
Місяці з’являються один за одним. Ось тільки була зима — та вже весна, квіти! Квіти сходять — ягоди, гриби з’являються! Пішов дощ. Коней випрягли. Але верхи їздити ніхто не вміє. Ось коні і розбіглися. Місяці обертають злих мачуху та її доньку на собак, щоб вони тягли сани. Пішов сніг.
Падчерці місяці подарували візок та коней, нарядний одяг і скриньку з шубами.
Королева хоче наказати дівчинці, та доводиться навчитися просити: «Будь ласка, підвезіть нас...»
Добра дівчинка всіх наділяє теплим одягом та бере всіх у свій візок. А місяці повертають дівчинці її каблучку та кажуть, що чекають у гості.
Кирилл получил образование при дворе византийского императора Михаила III в Константинополе, где одним из его учителей был Фотий. Хорошо знал славянский, греческий, латинский, еврейский и арабский языки. Отказавшись от предложенной ему императором административной карьеры, Кирилл стал патриаршим библиотекарем, затем преподавал философию (получил прозвище "Философ").
В 40-х гг. успешно участвовал в диспутах с иконоборцами; в 50-х гг. был в Сирии, где одержал победу в богословских спорах с мусульманами. Около 860 совершил дипломатическую поездку к хазарам. Мефодий рано поступил на военную службу. 10 лет был управителем одной из населённых славянами областей. Затем удалился в монастырь. В 60-х гг., отказавшись от сана архиепископа, стал игуменом монастыря Полихрон на азиатском берегу Мраморного моря.
В 863 Кирилл и Мефодий были направлены византийским императором в Моравию в целях проповеди христианства на славянском языке и оказания моравскому князю Ростиславу в борьбе против немецких феодалов. Перед отъездом Кирилл создал славянскую азбуку и с Мефодия перевёл с греческого на славянский язык несколько богослужебных книг (избранные чтения из Евангелия, апостольские послания, псалтырь и др.).
В науке нет единого мнения по вопросу о том, какую азбуку создал Кирилл - глаголицу или кириллицу (большинство учёных считают, что глаголицу). Проповедь братьев на понятном моравскому населению славянском языке заложила основу национальной церкви, но вызвала недовольство немецкого католического духовенства. Кирилл и Мефодий были обвинены в ереси.
В 866 (или 867) Кирилл и Мефодий по вызову римского папы Николая I направились в Рим, по дороге побывали в Блатенском княжестве (Паннония), где также распространяли славянскую грамоту и славянский богослужебный обряд. Папа Адриан II в специальном послании разрешил им распространение славянских книг и славянского богослужения. После приезда в Рим Кирилл тяжело заболел и умер. Мефодий был посвящён в сан архиепископа Моравии и Паннонии и в 870 возвратился из Рима в Паннонию. Немецкое духовенство, стремившееся расправиться с Мефодием, путём интриг добилось его заключения в темницу; после освобождения из тюрьмы Мефодий продолжал свою деятельность в Моравии.
В 882-884 жил в Византии. В середине 884 Мефодий вернулся в Моравию и занимался переводом Библии на славянский язык. Своей деятельностью Кирилл и Мефодий заложили основу славянской письменности и литературы. Эта деятельность была продолжена в южнославянских странах учениками Кирилла и Мефодия, изгнанными из Моравии в 886.
Лит.: Лавров П. А., Материалы по истории возникновения древнейшей славянской письменности, Л., 1930; Ильинский Г. А., Опыт систематической кирило-мефодьевской библиографии, София, 1934; Попруженко М. Г., Романски С., Кирило-матодиевска библиография за 1934-1940 годы, София, 1942; Грацианский Н., Деятельность Константина и Мефодия в Великоморавском княжестве, "Вопросы истории", 1945, № 1; Черных П. Я., К истории вопроса о "русских письменах" в житии Константина Философа, "Уч. зап. Ярославского гос. ун-та", 1947, в. 9 (19); Теодоров-Балан А., Кирил и Методи, в. 1 - 2, София, 1920 - 34; Георгиев Е., Кирил и Методий, основоположници на славянските литератури, София, 1956; его же, Кирил и Методий. Истината за създателите на българската и славянска писменост, София, 1969; К у ев К. М., Към въпроса за началото на славянската писменост, "Годишник на Софийски университет", 1960, т. 54, кн.1. его же, Отново за годината, когато е била съставена славянската азбука, "Исторически преглед", София, 1960, кн. 3; Константин Кирил философ. Юбилеен сборник по случай 1100 - годишнината от смърта му, София, 1969.
Їхньою казковою державою править маленька королева. Вона не хоче вчитися та ще й дуже примхлива. Забажалася їй серед зими кошик пролісків — та й годі! Видала вона наказ: за кошик пролісків видасть вона такий же кошик золота!
Жадібна мачуха посилає падчерку у страшну заметіль до лісу. Дівчинка йде, бо слухняна. У лісі вона бачить вогнище, біля якого зібралися дванадцять братів-місяців. Вона розповідає їм про свою біду. Місяці добре знають дівчинку, бо взимку вона збирає хмиз, восени — гриби, влітку — ягоди. Працює, немов бджілка. Січень тимчасово поступається місцем Квітню — і на галявині з’являються проліски. На згадку місяці дають їй каблучку. Якщо станеться щось погане, треба покотити ту каблучку по землі та проказати промовку. Місяці прийдуть на до
Мачуха та її донька йдуть до королівського палацу. Маленька королева наказує: усім їхати до лісу! Збирати проліски!
З нею вирушають професор, старий солдат та фрейліна. У зимовому лісі мачуха та її донька зовсім розгубилися. Вони зізналися, що проліски принесли не вони, а падчерка. Королева підступає до дівчинки, розпитує її, але вона не розкриває таємниці. Тоді королева велить зняти з бідної шубку, стару та латану, а каблучку її кидає в ополонку.
Бідна дівчинка вимушена звернутися по до до місяців.
Місяці з’являються один за одним. Ось тільки була зима — та вже весна, квіти! Квіти сходять — ягоди, гриби з’являються! Пішов дощ. Коней випрягли. Але верхи їздити ніхто не вміє. Ось коні і розбіглися. Місяці обертають злих мачуху та її доньку на собак, щоб вони тягли сани. Пішов сніг.
Падчерці місяці подарували візок та коней, нарядний одяг і скриньку з шубами.
Королева хоче наказати дівчинці, та доводиться навчитися просити: «Будь ласка, підвезіть нас...»
Добра дівчинка всіх наділяє теплим одягом та бере всіх у свій візок. А місяці повертають дівчинці її каблучку та кажуть, що чекають у гості.