4. Вставь буквы. Отметь предложение, в котором есть на- речие времени.
а) Лиш_ изредк_ прорез_ва_т тиш_
стук айста,
сл_тевш_го на крышу.
б) Направ_ и налев_ были овраги, впереди широкая
л_щина, п_крытая рядами скошен_ого сена.
в) Черные тучи, сплош_ покрывающие небо, тихо
се_ли мелкий дождь.​

Ти про еир людиною, багато в чому обумовлеем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.

Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.

Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.

Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.

Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця  «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.

Я жил очень хорошо, пока папа не увидел большой метеорит. Я очень хотел его тоже увидеть, потому что его можно было видеть раз в 100 лет. Однажды я пошёл в лес с друзьями, собирать грибы и ягоды. Но тут мой друг остолбенел, он увидел этот метеорит, но тут я не выдержал и сказал: Да что ж такое! Все его видят,а я нет! Что за беспредел?!Но друг меня не слышал, он любовался красотой этого метеорита."Он пролетал очень долго- говорил мне папа.Поэтому я успокоился и побежал за метеоритом час, два, три. И вот меня уже ищут, а сижу на полянке и любуюсь красотой неба, как вдруг задрожала земля, все животные убегали и вдруг перед моими глазами пролетает метеорит! " Какая все таки красивая наша родная земля!-сказал я. И метеорит как то странно кружился и оказалась что он падает! Он скрылся за кусты,а я побежал за ним в надежде взять его. И вот чудо! Он лежал посреди земли. Я его поднял и побежал домой. Мама готовила котлеты, а папа чинил машину. Я положил метеорит в большую коробку, и больше никогда с ним не расставался!