Военнослужащий по призыву Смирнов А.П. совершил разбойное нападение, но был ранен защищавшимся. Травма привели к установлению инвалидности III группы. Получив условное наказание, Смирнов обратился в ПФР за назначением пенсии по инвалидности как ставший инвалидом в период прохождения ими военной службы по призыву в качестве солдата. Однако ПФР отказал ему в назначении пенсии, считая, что инвалидность наступила вследствие совершения им преступления. Правильно ли поступил ПФР? Какая пенсия должна быть назначена Смирнову.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення:
Новый толчок к развитию английской юриспруденции во второй половине XV века дают сочинения Фортескью: «De laudibus legum Angliae» и Литльтона: «Tenures». Первое имеет преимущественное значение в области публичного, второе — в области частного права. За Литльтоном следуют С. Жермэн («Dialogus de fundamentis legum Angliae et de conscientia», 1523), Фитцгерберт («New Natura Brevium», 1538), Стаунфорд, старейший английский теоретик уголовного права («The Pleas of the Crown», до 1558), Смит (его «De republica Anglorum» представляет собой сжатый компендиум государственного, уголовного и гражданского права Англии его времени, 1565).Хорошо известно также сочинение Кока как общего характера — «Institutes of the laws of England». Существовал целый ряд второстепенных юристов, последовательно разрабатывающих отдельные отрасли и всю систему английского права (из них выдаются Hall, Hawkins, Comyns — юристы XVII века).Одним из наиболее известных трудов английской юриспруденции Нового времени можно назвать четырёхтомную работу Уильяма Блэкстона«Комментарии к английским законам» (англ. Commentaries on the laws of England) конца XVIII века. Им же было введено преподавание вуниверситете национального общего права (англ. Common Law) в Великобритании, что оказало значительное влияние и на юриспруденцию США.