К положительным качествам, которыми могут обладать люди, так же следует отнести к обучению, уверенность, самостоятельность, целеустремленность, нацеленность на результат, самоотверженность, самоконтроль, любознательность, справедливость, стремление к самосовершенствованию, доброта, справедливость и т.д. ОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ:
Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Мне бы хотелось развить такие качества как:
К положительным качествам, которыми могут обладать люди, так же следует отнести к обучению, уверенность, самостоятельность, целеустремленность, нацеленность на результат, самоотверженность, самоконтроль, любознательность, справедливость, стремление к самосовершенствованию, доброта, справедливость и т.д. ОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ:
самодовольный, тщеславный, нечестный, лживый, подлый, хитрый, коварный, неискренний, неуверенный в себе, нерешительный, рассеянный
трусливый, малодушный, вспыльчивый, неуравновешенный, злой, злобный, злопамятный, жадный, скупой, несообразительный, неблагоразумный, безрассудный, упрямый, ленивый, жестокий.
Объяснение:
Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.