Вирішити правові ситуації Плачу 60б Ситуація №1.
Випускник економічного факультету вузу, з однієї сторони і директор підприємства з
другої, уклали письмовий договір, відповідно до якого молодий спеціаліст був прийнятий
на посаду економіста. За усним розпорядженням директора йому назначено
випробувальний термін. Через три місяця його було звільнено за п. 2 статті 40 КЗпП
України (невідповідність займаній посаді внаслідок низької кваліфікації). Економіст
оскаржив рішення директора та наказ про звільнення в суд.
Дайте правову оцінку цієї ситуації? Яке рішення повинен винести суд?
Ситуація №2.
Батьки 17 річного Валерія, який працює на АЗС, вимагають розірвання трудового
договору
на тій підставі, що робота погано впливає на здоров’я їх сина.
Використовуючи ст.199 КЗпП, поясніть, чи мають вони на це право.
Если брак между родителями ребенка признан недействительным, на права ребенка это не влияет (ст. 30 СК). Дети, рожденные в браке, признанном впоследствии недействительным, являются наследниками после обоих родителей. Таким образом, при рождении ребенка от лиц, состоящих в браке, в случае расторжения или признания брака недействительным, а также в случае смерти супруга матери ребенка отцом ребенка признается супруг (бывший супруг) матери, если не доказано, что отцовство не принадлежит супругу (бывшему супругу) матери ребенка или принадлежит иному лицу (ст. 30 и п. 2 ст. 48 СК). Иными словами, если не доказано иное, в отношениях наследования после супруга матери (бывшего супруга матери) ребенок признается наследником по закону независимо от фактической принадлежности отцовства.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення: