В 2000 р. Семенець отримала в садовому товаристві “Хуторок” земельну ділянку площею 0,12 га і звернулася до свого брата з проханням про до в освоєнні цієї ділянки. Вони уклали між собою договір про спільну діяльність експлуатації ділянки та будівництва садового будинку, за яким всі витрати на будівництво: рекультивацію землі, придбання посадкового матеріалу, виплаті членський та цільових внесків – ділили порівну. На протязі кількох років домовленість виконувалась, і між братом та сестрою не виникало спорів. Проте в 2004 р. вони посварились, і брат заборонив сестрі користуватися ділянкою. Брат в обґрунтування своєї правоти доводив, що після того, як сестра отримала ділянку, вона її передала брату, і той сам як інвалід-пенсіонер в сезон постійно проживав там, освоював земельну ділянку – висадив сад, збудував садовий будинок, на земельній ділянці та освоєних ним “нахаловках” (не використовуваних ділянках землі) вирощував овочі, якими забезпечував і свої потреби, і потреби сім’ї сестри. Семенець звернулась з позовом в суд про заборону користування братом земельною ділянкою, а брат із зустрічним позовом про стягнення з неї 90 відсотків вартості будинку, та інших будівель й насаджень, оскільки він сам здебільше фінансував його будівництво та звів його своєю власною працею. Вирішіть ситуацію, що виникла. Яке рішення повинен винести суд?
Трудове право регулює відповідні відносини
Галузь права - трудове
Норми права які регулюють відносини- Кодекс законів про працю Украіни.
Зокрема, ст. 188 вказаного Кодексу визначений вік, з якого допускається прийняття на роботу.
Так, в силу ч.1 цієі норми, не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Також кодекс визначає до яких робіт неможуть залучатись неповнолітні.
Отже, Галину можуть прийняти лише за згодою одного із батьків на цю роботу, яка не входить до переліку заборонених для неповнолітніх
В административно-правовом отношении стороны выступают как носители взаимных прав и обязанностей, урегулированных административно-правовой нормой.
Административно-правовое отношение имеет структуру, в которую входят субъекты, объекты правоотношения и его нормативное содержание. Субъектами административного правоотношения являются его участники, т. е. те, кто наделен специальной компетенцией по управлению (органы управления, должностные лица), или те, которые имеют иной административно-правовой статус (граждане, общественные объединения). Традиционным является мнение о видах субъектов административного права — индивидуальных и коллективных субъектах. Индивидуальными субъектами являются граждане, иностранцы, лица без гражданства, а также лица, хотя и имеющие специальный административно-правовой статус, но участвующие в административных правоотношениях в качестве индивидуума (например, вынужденный переселенец, беженец, военнослужащий, военнообязанный, студент). Коллективными субъектами административных правоотношений считаются организованные, обособленные, самоуправляемые группы людей, которые наделены правами выступать в отношениях с другими субъектами в качестве единого целого публично-правового образования (например, объединения, организации, коллективы, предприятия и их подразделения, управленческие органы).