В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення
Кіровський районний суд м. Києва (за місцем реєстрації відповідача). Позивач: Петрова Марія Іванівна, зареєстрована за адресою: Код почтового відділення, м. Київ, вул. Шевченка, буд. 83, кв. 42 тел.(067) 111-11-11.
Відповідач: Іванов Іван Іванович, зареєстрований та проживає за адресою: Код почтового відділення, м. Київ, пр. Кірова, буд. 95, кв. 47 тел.(068) 111-11-11.
Ціна позову – 10000,00 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
Я, позивач - Петрова Марія Іванівна, зареєструвала шлюб з відповідачем 13 липня 1996 року, що підтверджує свідоцтво про одруження (копія якого додається), серії І-КИ № 056998, що видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Києва, актовий запис за № 478 від 13 липня 1996 року.
Шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, що підтверджує свідоцтво про розірвання шлюбу (копія якого додається), серії І-КИ № 077500, що видане відділом реєстрації актів цивільного стану Кiровського районного управління юстиції м. Києва, актова запис за № 234 від 26 вересня 2004 року. Після розірвання шлюбу прізвища: позивачки – Петрова, відповідача – Іванов.
Від шлюбу з відповідачем маю: неповнолітню дитину – сина Іванова Олександра Івановича, 22 серпня 2002 року народження, який народився у м. Києві, що підтверджує свідоцтво про народження дитини (копія якого додається), серії І-КИ № 890150, що видане відділом реєстрації актів громадянського стану Кiровського районного управління юстиції м. Києва, актова запис за № 877 від 26 вересня 2002 року.
По документам та фактично, позивачка для дитини – мати, а відповідач – батько.
Син проживає разом зі мною, що підтверджує довідка з місця проживання позивачки разом з дитиною (оригінал якої додається).
Зі свого боку, я прикладаю усі зусилля для забезпечення потреб дитини, але це не дозволяє мені повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітнього сина на його повноцінне харчування, купівлю необхідного дитячого одягу та взуття, ліків у разі хвороби, та на інші життєві потреби дитини.
Відповідач не вважає за потрібне утримувати свого неповнолітнього сина. На мої неодноразові прохання та вимоги до відповідача про сплату аліментів на утримання його неповнолітньої дитини, він не звертає ніякої уваги.
Тому я на законних підставах, згідно ч.3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, вимагаю щоб відповідач сплачував аліменти на утримання його неповнолітнього сина на підставі відповідного рішення суду. При цьому, відповідач працездатна особа, може надавати матеріальну до батьком дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, відповідач зобов’язаний утримувати свого сина до досягнення ним повноліття.
Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину встановлено законом. Він складає 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. 180, ч.3 ст.181,182,183,191 Сімейного Кодексу України,-
СУД:
Стягнути з відповідача - Іванова Івана Івановича на мою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина Іванова Олександра Івановича, 22 серпня 2002 року народження, щомісяця, з дня пред’явлення мною позову, у розмірі ¼ з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, до досягнення дитиною повноліття.
Додатки:
Копія свідоцтва про одруження на 1 арк.;Копія свідоцтва про народження сина на 1 арк.;Копія свідоцтва про розірвання шлюбу на 1 арк.;Оригінал довідки з місця проживання позивачки разом з дитиною на 1 арк.;Ксерокопія паспорта позивачки на 1 арк.;Копія довідки про присвоєння позивачці ідентифікаційного номера на 1 арк.;Копія позовної заяви для відповідача на 2 арк. та усіх додатків до неї на 6 арк.
В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення
Кіровський районний суд
м. Києва
(за місцем реєстрації відповідача).
Позивач:
Петрова Марія Іванівна,
зареєстрована за адресою:
Код почтового відділення, м. Київ,
вул. Шевченка, буд. 83, кв. 42
тел.(067) 111-11-11.
Відповідач:
Іванов Іван Іванович,
зареєстрований та проживає за адресою:
Код почтового відділення, м. Київ,
пр. Кірова, буд. 95, кв. 47
тел.(068) 111-11-11.
Ціна позову – 10000,00 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
Я, позивач - Петрова Марія Іванівна, зареєструвала шлюб з відповідачем 13 липня 1996 року, що підтверджує свідоцтво про одруження (копія якого додається), серії І-КИ № 056998, що видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Києва, актовий запис за № 478 від 13 липня 1996 року.
Шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, що підтверджує свідоцтво про розірвання шлюбу (копія якого додається), серії І-КИ № 077500, що видане відділом реєстрації актів цивільного стану Кiровського районного управління юстиції м. Києва, актова запис за № 234 від 26 вересня 2004 року. Після розірвання шлюбу прізвища: позивачки – Петрова, відповідача – Іванов.
Від шлюбу з відповідачем маю: неповнолітню дитину – сина Іванова Олександра Івановича, 22 серпня 2002 року народження, який народився у м. Києві, що підтверджує свідоцтво про народження дитини (копія якого додається), серії І-КИ № 890150, що видане відділом реєстрації актів громадянського стану Кiровського районного управління юстиції м. Києва, актова запис за № 877 від 26 вересня 2002 року.
По документам та фактично, позивачка для дитини – мати, а відповідач – батько.
Син проживає разом зі мною, що підтверджує довідка з місця проживання позивачки разом з дитиною (оригінал якої додається).
Зі свого боку, я прикладаю усі зусилля для забезпечення потреб дитини, але це не дозволяє мені повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітнього сина на його повноцінне харчування, купівлю необхідного дитячого одягу та взуття, ліків у разі хвороби, та на інші життєві потреби дитини.
Відповідач не вважає за потрібне утримувати свого неповнолітнього сина.
На мої неодноразові прохання та вимоги до відповідача про сплату аліментів на утримання його неповнолітньої дитини, він не звертає ніякої уваги.
Тому я на законних підставах, згідно ч.3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, вимагаю щоб відповідач сплачував аліменти на утримання його неповнолітнього сина на підставі відповідного рішення суду. При цьому, відповідач працездатна особа, може надавати матеріальну до батьком дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, відповідач зобов’язаний утримувати свого сина до досягнення ним повноліття.
Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину встановлено законом. Він складає 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. 180, ч.3 ст.181,182,183,191 Сімейного Кодексу України,-
СУД:
Стягнути з відповідача - Іванова Івана Івановича на мою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина Іванова Олександра Івановича, 22 серпня 2002 року народження, щомісяця, з дня пред’явлення мною позову, у розмірі ¼ з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, до досягнення дитиною повноліття.Додатки:
Копія свідоцтва про одруження на 1 арк.;Копія свідоцтва про народження сина на 1 арк.;Копія свідоцтва про розірвання шлюбу на 1 арк.;Оригінал довідки з місця проживання позивачки разом з дитиною на 1 арк.;Ксерокопія паспорта позивачки на 1 арк.;Копія довідки про присвоєння позивачці ідентифікаційного номера на 1 арк.;Копія позовної заяви для відповідача на 2 арк. та усіх додатків до неї на 6 арк.