Шістнадцятирічний О. Л. Мальков після року роботи за трудовим контрактом вирішив зайнятись підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим
звернувся до органу опіки та піклування за визнанням його повністю
дієздатним. Батьки Малькова були проти визнання сина повністю дієздатним
до настання його повноліття, про що повідомили органу опіки та піклування.
Яке рішення повинен прийняти орган опіки та піклування?
Куди і в якому порядку можна оскаржити це рішення?
Чи можливо вирішити це питання в обхід органу опіки та піклування?
родители обязаны:
воспитывать ребенка в духе уважения к правам и свободам других людей, любви к своей семье, своему народу, своей Родине;
воспитывать ребенка, заботиться о его здоровье, физическом, духовном и нравственном развитии, обучение;
создавать надлежащие условия для развития природных ребенка;
уважать достоинство ребенка, готовить его к самостоятельной жизни и труду;
обеспечивать ребенку среднее образование;
уважать и учитывать мнение ребенка с любых вопросов.
Каждый ребенок имеет право:
воспитываться в родной семье;
на надлежащее воспитание;
на защиту своего здоровья;
на заботу о здоровье;
на получение образования;
на развитие талантов и ;
на право голоса в принятии важного решения для семьи;
на свободное выражение собственных взглядов;
каждый ребенок имеет право быть услышанным.
Відповідь:
Згідно вимог ст. 1235 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ) "Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин". А згідно вимог частини другої ст. 1236 ЦКУ Стаття 1236 "Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини". Тому, якщо немає будь-яких інших підстав, то вважати заповіт громадянина С недійсним або нікчемним ми не можемо. Отже виходимо з того, що після його смерті все його майно спадкуватиме музей. Якщо це майно не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя (згідно вимог ст. 61 Сімейного кодексу України), то дружині громадянина С. не належить право власності на частку у цьому майні. Згідно вимог частини першої ст. 1241 ЦКУ "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
До таких спадкоємців, які матимуть право на обов"язкову частку, в даному випадку відносяться: дочка спадкодавця (тому що вона малолітня) і мати спадкодавця (тому що вона непрацездатна за віком). Син і дружина повнолітні, працездатні, тому їм обов"язкова частка у спадщині не належить. Виходячи із змісту ст. 1241 ЦКУ при відсутності заповіту всі четверо спадкоємців за законом мали би право на спадкування в рівних частках кожен, тобто по 1/4 частці. Підстави закликання їх до спадкування за законом передбачені ст. 1261 ЦКУ (Перша черга спадкоємців за законом), а рівність часток у спадщині - ст. 1267 ЦКУ.
Але так як громадянин С. залишив заповіт, то його донька і мати отримають по 1/8 частці кожна (1/2 від 1/4 ) у спадщині в якості обов"язкової частки, тобто, отримають майно на суму по 3 000 грн. кожна (24 000 ділимо на 8 отримуємо 3000).
Пояснення: