решить две задачи по праву на тему "Брак". Задача 2.
Сергеев, желая добиться расположение к себе Федоровой, заявил ей, что он распустит слух будто она занимается проституцией и страдает венерическим заболеванием, если не согласится зарегистрировать с ним брак. Федорова, воспитанная в строгих правилах, воспринимала подобные слухи как позорящие ее, допускала реальную возможность исполнить высказанную угрозу. Поэтому согласилась, и их брак был оформлен в районном отделе ЗАГС.
1. Можно ли признать такой брак законным? 2. Нарушены ли в данном случае какие-либо из условий, требуемые для заключения брака? 3. Какие условия заключения брака вам известны? 4. Приведите перечень обязательных из них, подлежит ли он расширительному толкованию?

Задача 3.
Мария А. и Александр Ф. венчались в церкви. У них родился ребенок. При обращении в органы ЗАГС с заявлением о выдаче свидетельства о рождении ребенка, их брак признан не был. На основании этого было отказано в выдаче свидетельства о рождении ребенка.
1. Правомерно ли непризнание органами ЗАГС брака Марии и Александра? 2. Какие действия должны предпринять родители, чтобы получить в органах ЗАГС свидетельство о рождении ребенка?

Объяснение:

Одним з найпоширеніших юридичних фактів, з яким закон пов'язує виникнення цивільних правовідносин, є правочин. Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинам притаманні ознаки, що відрізняють їх від інших юридичних фактів. Так, правочин — це завжди вольова правомірна дія, спрямована на досягнення певної правової мети.

Види правочинів Залежно від кількості сторін, які укладають правочин, останні можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Такий правочин створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила (заповіт, відмова від прийняття спадщини тощо). При цьому він може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (надання довіреності тощо). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (наприклад, укладення договору поставки між замовником та постачальником або укладення договору про спільну діяльність між трьома або більше юридичними чи фізичними особами). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Залежно від мети правочини поділяються на відплатні та безоплатні; каузальні та абстрактні. Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий ефект, якого намагаються досягти сторони в правочині шляхом вчинення дій. У відплатному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. Наприклад, за договором міни продавець передає майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно і передати майно, щодо якого здійснюється обмін. У безоплатному правочині обов'язок вчинити зустрічну дію відсутній. Наприклад, договір дарування, договір позички. Є правочини, які можуть бути як відплатними, так і безоплатними. Наприклад, договір зберігання, договір доручення тощо. У каузальному (від лат. саше — причина) правочині вбачається правова мета, якої прагне досягти сторона, укладаючи правочин. Більшість правочинів можна визнати каузальними, оскільки суб'єкти, які вчиняють правочини, прагнуть досягти певної мети. Якщо мета не визначена або є недосяжною, правочини, як правило, визнаються недійсними. Наприклад, за договором перевезення відправник прагне доставити вантаж у певне місце, а перевізник отримати за роботу певну винагороду. Абстрактні правочини віддалені від своєї мети. Щоб укласти такий правочин і щоб він був дійсним, обов'язкова вказівка на це в законі.

Местное самоуправление - это государственная администрация городов, округов и районов. Обратите внимание, что этот тип правительства включает в себя как окружные, так и муниципальные правительственные структуры.

Это организация деятельности граждан, которая обеспечивает самостоятельное решение населением вопросов местного значения, управление муниципальной собственностью. Это одна из основ конституционного строя России.

По сути, это форма осуществления народом своей власти, которая обеспечивается в пределах, которые установлены конституцией и федеральными законами.

Как граждане, мы гораздо больше контактируем с местными органами власти, чем с федеральным правительством. Это связано с тем, что местные органы власти управляют нашими городскими коммунальными службами, библиотеками, пожарными, общественными бассейнами, парками, местными правоохранительными органами и многими другими сферами нашей повседневной жизни.

Организация органов местного самоуправления варьируется в зависимости от субъекта федерации. Однако все органы местного самоуправления получают свои полномочия от государства, в котором они расположены. До июля 2020 года местное самоуправление в России существовало вне государственной власти. После внесения в конституцию поправок в июле 2020 года местное самоуправление стало частью публичной власти.