Г. К. Селевко собрал основные педагогические технологии в одной книге: традиционное обучение, технологии на основе личностной ориентации педагогического процесса; на основе активизации и интенсификации деятельности учащихся; на основе эффективности управления и организации учебного процесса; на основе дидактического усовершенствования и реконструкции материала; частнопредметные педагогические технологии; альтернативные технологии; природосообразные технологии; технологии развивающего обучения; педагогические технологии авторских школ.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Г. К. Селевко собрал основные педагогические технологии в одной книге: традиционное обучение, технологии на основе личностной ориентации педагогического процесса; на основе активизации и интенсификации деятельности учащихся; на основе эффективности управления и организации учебного процесса; на основе дидактического усовершенствования и реконструкции материала; частнопредметные педагогические технологии; альтернативные технологии; природосообразные технологии; технологии развивающего обучения; педагогические технологии авторских школ.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення: