Цель настоящего Закона регулирование общественных отношений, связанных с приобретением и прекращением гражданства Республики Узбекистан.
***
Статья 2. Законодательство о гражданстве Республики Узбекистан
Законодательство о гражданстве Республики Узбекистан состоит из настоящего Закона.
Если международным договором Республики Узбекистан установлены иные правила, чем те, которые содержатся в настоящем Законе, то применяются правила международного договора.
***
Статья 3. Основные понятия
В целях настоящего Закона используются следующие основные понятия:
вид на жительство – документ, удостоверяющий личность лица без гражданства или иностранного гражданина, выданный в подтверждение разрешения на постоянное проживание на территории Республики Узбекистан лицу без гражданства или иностранному гражданину;
гражданин иностранного государства (подданства) – лицо, не имеющее гражданство Республики Узбекистан и имеющее гражданство, и доказательство своей принадлежности к гражданству другого государства;
законный источник существования – заработная плата, прибыль от предпринимательской деятельности или собственности, пенсия, стипендия, алименты, социальные пособия, финансовые сбережения или финансовая от членов семьи и других лиц, а также иные доходы, не запрещенные законодательством;
заявитель – совершеннолетний гражданин Республики Узбекистан, иностранный гражданин или лицо без гражданства;
изменение гражданства – приобретение, выход или утрата гражданства Республики Узбекистан при соблюдении условий настоящего Закона;
лицо, постоянно проживающее за границей – гражданин Республики Узбекистан, выписавшийся из места постоянного жительства в Республике Узбекистан и оформивший разрешение на выезд за границу на постоянное жительство в установленном порядке;
лицо без гражданства – лицо, постоянно проживающее на территории Республики Узбекистан, не являющееся гражданином Республики Узбекистан и не имеющее доказательства своей принадлежности к гражданству иностранного государства;
одинокий родитель – это отец (мать), воспитывающий ребенка, где в официальных документах о рождении ребёнка, сведения об одном родителе отсутствует, либо внесены со слов известного родителя;
Конституційні обов'язки - це закріплені в нормах Конституції міри належної поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин.
в'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України). При виконанні цього обов'язку особа повинна дотримуватися і підзаконних актів, і актів органів місцевого самоврядування. Цей обов'язок конкретизується в низці конституційних заборон, передбачених статтями 13, 17, 19, 23, 24, 37, 41,55,126 Конституції України;
2) обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68 Конституції України). Цей обов'язок деталізується у статтях 24,27, 28, 32, 41,43,44, 47,54,64 Конституції України.
Частина 2 ст. 68 Конституції України містить норму про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. На думку дослідників цієї проблеми, зазначена норма не є обов'язком, а має логічне продовження в контексті положення ч. 1 ст. 57 Конституції про гарантування кожному знати свої права і обов'язки;
3) відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Зміст цих обов'язків деталізується в Сімейному кодексі України;.
4) обов'язок отримати повну загальну середню освіту, який випливає з ч. 2 ст. 53 Конституції України. Ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від обов'язку забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України;
5) обов'язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66 Конституції України);
6) обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).
Статья 1. Цель настоящего Закона
Цель настоящего Закона регулирование общественных отношений, связанных с приобретением и прекращением гражданства Республики Узбекистан.
***
Статья 2. Законодательство о гражданстве Республики Узбекистан
Законодательство о гражданстве Республики Узбекистан состоит из настоящего Закона.
Если международным договором Республики Узбекистан установлены иные правила, чем те, которые содержатся в настоящем Законе, то применяются правила международного договора.
***
Статья 3. Основные понятия
В целях настоящего Закона используются следующие основные понятия:
вид на жительство – документ, удостоверяющий личность лица без гражданства или иностранного гражданина, выданный в подтверждение разрешения на постоянное проживание на территории Республики Узбекистан лицу без гражданства или иностранному гражданину;
гражданин иностранного государства (подданства) – лицо, не имеющее гражданство Республики Узбекистан и имеющее гражданство, и доказательство своей принадлежности к гражданству другого государства;
законный источник существования – заработная плата, прибыль от предпринимательской деятельности или собственности, пенсия, стипендия, алименты, социальные пособия, финансовые сбережения или финансовая от членов семьи и других лиц, а также иные доходы, не запрещенные законодательством;
заявитель – совершеннолетний гражданин Республики Узбекистан, иностранный гражданин или лицо без гражданства;
изменение гражданства – приобретение, выход или утрата гражданства Республики Узбекистан при соблюдении условий настоящего Закона;
лицо, постоянно проживающее за границей – гражданин Республики Узбекистан, выписавшийся из места постоянного жительства в Республике Узбекистан и оформивший разрешение на выезд за границу на постоянное жительство в установленном порядке;
лицо без гражданства – лицо, постоянно проживающее на территории Республики Узбекистан, не являющееся гражданином Республики Узбекистан и не имеющее доказательства своей принадлежности к гражданству иностранного государства;
одинокий родитель – это отец (мать), воспитывающий ребенка, где в официальных документах о рождении ребёнка, сведения об одном родителе отсутствует, либо внесены со слов известного родителя;
в'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України). При виконанні цього обов'язку особа повинна дотримуватися і підзаконних актів, і актів органів місцевого самоврядування. Цей обов'язок конкретизується в низці конституційних заборон, передбачених статтями 13, 17, 19, 23, 24, 37, 41,55,126 Конституції України;
2) обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68 Конституції України). Цей обов'язок деталізується у статтях 24,27, 28, 32, 41,43,44, 47,54,64 Конституції України.
Частина 2 ст. 68 Конституції України містить норму про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. На думку дослідників цієї проблеми, зазначена норма не є обов'язком, а має логічне продовження в контексті положення ч. 1 ст. 57 Конституції про гарантування кожному знати свої права і обов'язки;
3) відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Зміст цих обов'язків деталізується в Сімейному кодексі України;.
4) обов'язок отримати повну загальну середню освіту, який випливає з ч. 2 ст. 53 Конституції України. Ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від обов'язку забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України;
5) обов'язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66 Конституції України);
6) обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).