Громадянинові Абрамкіну С. (вік 42 роки) було встановлено III групу інвалідності внаслідок загального захворювання. Він звернувся до районного відділення Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії в разі інвалідності. У пенсійному фонді заявнику відмовили, мотивуючи тим, що для призначення пенсії в разі інвалідності у нього недостатньо трудового стажу (лише 8 років), та порадили звернутися до районного управління праці та соціального захисту населення для призначення йому до як малозабезпеченому, оскільки Абрамкін С. проживає сам. Які завдання Пенсійного фонду? На які види соціального забезпечення має право Абрамкін С.?

Наше общество является продуктом взаимодействия людей, представляющим собой сложную, саморазвивающуюся систему связей индивидов, объединенных экономическими, семейными, групповыми, этническими, сословными и, тому подобными, отношениями и интересами. При всей сложности структуры общества и разнообразии его составных частей общество не может существовать без упорядочения и стабилизации хотя бы тех отношений, которые связаны с разделением труда и хозяйственной деятельностью. Таким феноменом, организовывающим, регулирующим и упорядочивающим общественные отношения, является право. 

Право возникает как результат объективной потребности усложнившегося, внутренне противоречивого общества. Своим регулирующим воздействием оно обеспечивает организованность, стабильность и правовой порядок в обществе. 

Возникнув в силу объективных причин, право начинает активно взаимодействовать с обществом. В этом взаимодействии ведущая роль, несомненно, принадлежит обществу, которое детерминирует содержание права, решающим образом влияет на его развитие. Поэтому право не может быть выше достигнутого экономического и духовного уровня данного общества и развивается вместе с ним. Вместе с тем право вбирает в себя все социально ценное от обычаев, господствующих в обществе морали и религии, впитывает в себя достижения мировой культуры и цивилизации. В результате оно приобретает значительную самостоятельность по отношению к обществу и получает возможность активно воздействовать на него.
Что-то выписала из учебника, что-то сама добавила, надеюсь

Відповідність встановленим умовам сама по собі не є гарантією набуття громадянства. Набуття громадянства шляхом натуралізації не визнається суб'єктивним правом людини. Суб'єктивному праву завжди відповідає чийсь обов'язок. Обов'язку щодо натура­лізації держава не має. Це означає, що особа може претендувати на набуття громадянства в порядку натуралізації, але держава не зобов'язана надавати його. За деякими винятками (усиновлення, встановлення опіки, визнання батьківства, іноді - одруження; набуття громадянства у таких випадках називається натураліза­цією за законом) законодавство не визнає за особою права на на­туралізацію, вона є дозвільною за своїм характером процедурою. Порядок натуралізації може бути спрощений для осіб: у на­бутті громадянства якими заінтересована сама держава (напри­клад, великими підприємцями, видатними вченими, спортсмена­ми, фахівцями певних спеціальностей тощо); одружених з грома­дянами даної держави; народжених від колишніх громадян даної держави; усиновлених громадянами даної держави; корінної в да­ній державі національності та деяких інших. Спрощеними різно­видами натуралізації є: - оптація - вибір громадянства; - - транс­ферт - зміна громадянства у зв'язку з переходом території від однієї держави до іншої; - реінтеграція - поновлення в громадян­стві колишніх громадян даної держави; - реєстрація - надання громадянства особі, яка має на нього право.