Гром. Петренко звернулась із позовною заявою до суду до Корольова, Іваненко, третя особа: Барський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, про зняття арешту та визнання права власності на майно. На обґрунтування позову послалась на те, що в ході виконавчого провадження про стягнення боргу з її батька Корольова на користь Іваненко постановою державного виконавця Барського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 28.11.2019 року накладено арешт на її майно, що знаходилось на той час у її квартирі.
Вказана квартира належить їй, а не боржнику із 14.02.2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 1209765 від 09.02.2019 року.
Речі побутового вжитку, що внесені до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника серії ВП № 51365288 від 24.11.2019 року, а саме: холодильник "Атлант", мікрохвильова піч "Sumsung", пральна машина "Bosch", належать їй на праві власності. Підставою виникнення права власності стали цивільно-правові угоди купівлі-продажу та дарування за її участі.
Божник є її батьком, однак жодного відношення до нерухомих та рухомих речей, що належали їй на час проведення опису та арешту не мав. Суд відмовив в задоволенні позову.
Чи правомірні дії суду? Які підстави звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб?
Згідно виконавчого листа, виданого 16 грудня 2019 р. Дніпровським районним судом м. Києва за рішенням Київського апеляційного суду від 20.11.2016 р. по справі за позовом Петренко до Державної казначейської служби України, Головного управління МВС України в місті Києві, треті особи – Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектор патрульної поліції Дінпровського УП ГУНП в м. Києві Коломоєць І. С., про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, зобов'язано Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити на користь Петренко виплату у розмірі 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.
16.12.2019 р. позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа.
Листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 10.07.2020 р., направленим за результатами розгляду заяви позивача від 07.07.2020 р., Петренко повідомлено, що 13.01.2020 р. пакет документів за її заявою щодо виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва направлено до Державної казначейської служби України листом № 15-10/87-398 від 13.01.2020 р.
17.06.2020 р. Державною казначейською службою України було виконано вказане рішення суду та сплачено Петренко 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується платіжним дорученням № 756 від 17.06.2020 р.
Петренко звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації Петренко за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу;
- визнати протиправними дії посадової особи центрального органу виконавчої влади – начальника Управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України щодо порушення строків розгляду звернення та щодо офіційної, безпідставної відмови у нарахуванні їй компенсації після звернення із завою від 15.10.2020 р.;
- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію Петренко за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу, виданому Дніпровським районним судом м. Києва 16.12.2019 року на підставі рішення Київського апеляційного суду від 20.11.2016 року.
Який порядок відшкодування шкоди за невиконання рішення суду? Яке рішення має ухвалити суд?
Відповідь:
Цією ж ст. 5 Конституції передбачено, що «народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами»
Здійснення влади народом безпосередньо передбачає право народу України впливати на управління державою шляхом участі у референдумах (форма участі народу в прийняті рішень з питань важливих для держави, так і для кожного громадянина, таких як суверенітет, зміна форми державного правління, територіальні зміни тощо), виборах, до безпосередньої форми участі народу відносяться також участь у страйках і мітингах.
Здійснення влади народом опосередковано, тобто через органи державної влади і органи місцевого самоврядування представляє собою право обирати (формувати) громадянами України представників до владних структур. До таких владних державних структур належать: парламент - Верховна Рада України, глава держави - Президент України. На місцях для вирішення питань щодо життя громади громадяни України створюють органи місцевого самоврядування, які не належать до системи органів державної влади, проте є важливим інститутом демократії.
1)Договор-соглашение между собой двух или более сторон, по какому-либо вопросу с целью установления, изменения или прекращения правовых отношений.
2)Смысл свободы договоров в современном гражданском обороте находит троякое проявление:
Во-первых, в признании граждан и юридических лиц свободными в заключении договора. При этом понуждение к заключению договора не допускается за исключением случаев, когда обязанность заключать договор предусмотрена законом или добровольно принятым обязательством.
И Т.Д.