Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
Определение наказания виновному и состав преступления (объект , субьект,объективная сторона . Субъективная сторона )гражданин летом 1994 с целью не допустить посторонних лиц в свой огород , оцепил его проводкой с напряжением 220вольт.. подросток подошёл , коснулся Ее рукой и был смертельно травмирован электротоком.. В результате этот случай приравнивается к убиству. Гражданина (хозяина проводки) посадят
Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
В результате этот случай приравнивается к убиству. Гражданина (хозяина проводки) посадят