Эти события также известны как «Крымский кризис» и «Крымская весна». В этот период произошло воссоединение Крыма и Севастополя с Россией, оказавшихся разделённых с нею в результате исторических событий 1954—1992 годов.
Сразу после того, как на Украине в Киеве был осуществлён олигархическо-бандеровский государственный переворот, явившийся американцами«Евромайдана», жители Крыма и Севастополя взяли власть в свои руки — полуостров объявил о независимости. Тем временем Украина оказалась на грани экономической катастрофы, в Киеве и других регионах расцвёл бандитизм. Не только в Крыму, но и на всём Юго-Востоке Украины начались массовые митинги против бандеровской власти и за интеграцию с Россией.
16 марта 2014 года в Крыму референдум, на котором за воссоединение Крыма с Россией проголосовали 96,77 % крымчан и 95,6 % севастопольцев. Явка в Крыму составила 82,71 % (с учётом Севастополя). Надо отметить, что ровно 70 лет назад, 16 марта 1944 года, ставкой Верховного главнокомандующего был отдан приказ начать операцию освобождения Крыма.[2] С момента подписания соответствующего межгосударственного договора 18 марта 2014 года Республика Крым, включая город Севастополь, является частью России. [3]21 марта, после принятия Государственной Думой и Советом Федерации необходимого законодательства, Владимир Путинподписал закон о вхождении Крыма и Севастополя в Российскую Федерацию. Таким образом, реализовалось существовавшее на протяжении нескольких последних десятилетий стремление крымчан, севастопольцев и россиян к воссоединению своей страны и своего народа.
Згідно вимог ст. 1235 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ) "Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин". А згідно вимог частини другої ст. 1236 ЦКУ Стаття 1236 "Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини". Тому, якщо немає будь-яких інших підстав, то вважати заповіт громадянина С недійсним або нікчемним ми не можемо. Отже виходимо з того, що після його смерті все його майно спадкуватиме музей. Якщо це майно не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя (згідно вимог ст. 61 Сімейного кодексу України), то дружині громадянина С. не належить право власності на частку у цьому майні. Згідно вимог частини першої ст. 1241 ЦКУ "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
До таких спадкоємців, які матимуть право на обов"язкову частку, в даному випадку відносяться: дочка спадкодавця (тому що вона малолітня) і мати спадкодавця (тому що вона непрацездатна за віком). Син і дружина повнолітні, працездатні, тому їм обов"язкова частка у спадщині не належить. Виходячи із змісту ст. 1241 ЦКУ при відсутності заповіту всі четверо спадкоємців за законом мали би право на спадкування в рівних частках кожен, тобто по 1/4 частці. Підстави закликання їх до спадкування за законом передбачені ст. 1261 ЦКУ (Перша черга спадкоємців за законом), а рівність часток у спадщині - ст. 1267 ЦКУ.
Але так як громадянин С. залишив заповіт, то його донька і мати отримають по 1/8 частці кожна (1/2 від 1/4 ) у спадщині в якості обов"язкової частки, тобто, отримають майно на суму по 3 000 грн. кожна (24 000 ділимо на 8 отримуємо 3000).
Сразу после того, как на Украине в Киеве был осуществлён олигархическо-бандеровский государственный переворот, явившийся американцами«Евромайдана», жители Крыма и Севастополя взяли власть в свои руки — полуостров объявил о независимости. Тем временем Украина оказалась на грани экономической катастрофы, в Киеве и других регионах расцвёл бандитизм. Не только в Крыму, но и на всём Юго-Востоке Украины начались массовые митинги против бандеровской власти и за интеграцию с Россией.
16 марта 2014 года в Крыму референдум, на котором за воссоединение Крыма с Россией проголосовали 96,77 % крымчан и 95,6 % севастопольцев. Явка в Крыму составила 82,71 % (с учётом Севастополя). Надо отметить, что ровно 70 лет назад, 16 марта 1944 года, ставкой Верховного главнокомандующего был отдан приказ начать операцию освобождения Крыма.[2] С момента подписания соответствующего межгосударственного договора 18 марта 2014 года Республика Крым, включая город Севастополь, является частью России. [3]21 марта, после принятия Государственной Думой и Советом Федерации необходимого законодательства, Владимир Путинподписал закон о вхождении Крыма и Севастополя в Российскую Федерацию. Таким образом, реализовалось существовавшее на протяжении нескольких последних десятилетий стремление крымчан, севастопольцев и россиян к воссоединению своей страны и своего народа.
Відповідь:
Згідно вимог ст. 1235 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ) "Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин". А згідно вимог частини другої ст. 1236 ЦКУ Стаття 1236 "Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини". Тому, якщо немає будь-яких інших підстав, то вважати заповіт громадянина С недійсним або нікчемним ми не можемо. Отже виходимо з того, що після його смерті все його майно спадкуватиме музей. Якщо це майно не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя (згідно вимог ст. 61 Сімейного кодексу України), то дружині громадянина С. не належить право власності на частку у цьому майні. Згідно вимог частини першої ст. 1241 ЦКУ "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
До таких спадкоємців, які матимуть право на обов"язкову частку, в даному випадку відносяться: дочка спадкодавця (тому що вона малолітня) і мати спадкодавця (тому що вона непрацездатна за віком). Син і дружина повнолітні, працездатні, тому їм обов"язкова частка у спадщині не належить. Виходячи із змісту ст. 1241 ЦКУ при відсутності заповіту всі четверо спадкоємців за законом мали би право на спадкування в рівних частках кожен, тобто по 1/4 частці. Підстави закликання їх до спадкування за законом передбачені ст. 1261 ЦКУ (Перша черга спадкоємців за законом), а рівність часток у спадщині - ст. 1267 ЦКУ.
Але так як громадянин С. залишив заповіт, то його донька і мати отримають по 1/8 частці кожна (1/2 від 1/4 ) у спадщині в якості обов"язкової частки, тобто, отримають майно на суму по 3 000 грн. кожна (24 000 ділимо на 8 отримуємо 3000).
Пояснення: