Бухгалтер фабрики степанова звернулася до адміністрації з проханням перевести її на роботу з неповним робочим днем. адміністрація їй відмовила. який порядок встановлення неповного робочого дня? які роз'яснення слід дати степановій?
Подружжя, яке перебуває в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих немайнових прав та обов'язків. Особисті немайнові права та обов'язки - це такі, що не мають майнового змісту. В основу регулювання особистих немайнових відносин між подружжям покладено принципи рівності при набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя належать:
1) право на материнство та батьківство. Мати дітей - природна потреба і природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя.2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі;
3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;
4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;
5) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою обов'язки в сім'ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана правова норма спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;
6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.
"Свобода совести-это право каждого человека поступать, как хочешь, согласно своей совести"Разберемся, что же такое свобода совести: Свобода совести — естественное право человека иметь любые убеждения. Свобода совести — более широкое понятие, чем вероисповедание. В нашей стране когда-то давно, в далеком 97-ом был принят следующий закон: ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН О СВОБОДЕ СОВЕСТИ И О РЕЛИГИОЗНЫХ ОБЪЕДИНЕНИЯХ
Принят Государственной Думой РФ 19 сентября 1997 года Одобрен Советом Федерации РФ 24 сентября 1997 года
Федеральное Собрание Российской Федерации,
- подтверждая право каждого на свободу совести и свободу вероисповедания, а также на равенство перед законом независимо от отношения к религии и убеждений,
- основываясь на том, что Российская Федерация является светским государством,
- признавая особую роль православия в истории России, в становлении и развитии ее духовности и культуры,
- уважая христианство, ислам, буддизм, иудаизм и другие религии, составляющие неотъемлемую часть исторического наследия народов России,
- считая важным содействовать достижению взаимного понимания, терпимости и уважения в вопросах свободы совести и свободы вероисповедания.
В чем состоит право на свободу совести? Получив общее представление о том, что такое свобода совести, мы с вами можем посмотреть теперь , что должно включать в себя право на свободу совести.Во-первых, это право включает возможность каждому человеку иметь свое внутреннее отношение к Богу, то есть право верить или не верить в его существование. В то же время это и право человека нейтрально относиться к вопросам веры .Во-вторых, это право предполагает, что человек исповедует наиболее близкую ему религию или живет по принципу “бог внутри нас”.В третьих. Право на свободу совести включает возможность отправлять религиозные культы или совершать обряды (например, посещать богослужения, крестить своих детей, заключать брак, хоронить умерших) в соответствии с канонами своей веры, носить какие-либо религиозные атрибуты или иметь их дома и т. д.Изучая историю средних веков, вы узнали, что этот период в истории человечества связан с большим количеством религиозных войн и с борьбой не только против представителей других религий, но и с теми, кто пытался усомниться в правильности толкования отцами церкви религиозных книг. Отголоски религиозной вражды доносятся и до наших дней. И это не случайно. Дело в том, что есть две сферы отношений, очень чувствительных для человека. Это вопросы веры и национальные проблемы. Именно в этих вопросах часто проявляется нетерпимость, которая ведет к большим бедам.Но всегда ли так было, всегда ли человек был врагом другому человеку только потому, что он поклонялся “не тому богу”? Об истории борьбы за свободу совести можно написать тысячи томов. Мы лишь чуть-чуть коснёмся этой темы, чтобы дать вам представление о том, сколько горя пережило человечество, прежде чем прийти к веротерпимости, прежде чем право на свободу совести будет записано в международных документах и в конституциях многих стран мира.
Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя належать:
1) право на материнство та батьківство. Мати дітей - природна потреба і природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя.2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі;
3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;
4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;
5) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою обов'язки в сім'ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана правова норма спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;
6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.
Свобода совести — естественное право человека иметь любые убеждения. Свобода совести — более широкое понятие, чем вероисповедание.
В нашей стране когда-то давно, в далеком 97-ом был принят следующий закон:
ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН О СВОБОДЕ СОВЕСТИ И О РЕЛИГИОЗНЫХ ОБЪЕДИНЕНИЯХ
Принят Государственной Думой РФ 19 сентября 1997 года
Одобрен Советом Федерации РФ 24 сентября 1997 года
Федеральное Собрание Российской Федерации,
- подтверждая право каждого на свободу совести и свободу вероисповедания, а также на равенство перед законом независимо от отношения к религии и убеждений,
- основываясь на том, что Российская Федерация является светским государством,
- признавая особую роль православия в истории России, в становлении и развитии ее духовности и культуры,
- уважая христианство, ислам, буддизм, иудаизм и другие религии, составляющие неотъемлемую часть исторического наследия народов России,
- считая важным содействовать достижению взаимного понимания, терпимости и уважения в вопросах свободы совести и свободы вероисповедания.
В чем состоит право на свободу совести? Получив общее представление о том, что такое свобода совести, мы с вами можем посмотреть теперь , что должно включать в себя право на свободу совести.Во-первых, это право включает возможность каждому человеку иметь свое внутреннее отношение к Богу, то есть право верить или не верить в его существование. В то же время это и право человека нейтрально относиться к вопросам веры .Во-вторых, это право предполагает, что человек исповедует наиболее близкую ему религию или живет по принципу “бог внутри нас”.В третьих. Право на свободу совести включает возможность отправлять религиозные культы или совершать обряды (например, посещать богослужения, крестить своих детей, заключать брак, хоронить умерших) в соответствии с канонами своей веры, носить какие-либо религиозные атрибуты или иметь их дома и т. д.Изучая историю средних веков, вы узнали, что этот период в истории человечества связан с большим количеством религиозных войн и с борьбой не только против представителей других религий, но и с теми, кто пытался усомниться в правильности толкования отцами церкви религиозных книг. Отголоски религиозной вражды доносятся и до наших дней. И это не случайно. Дело в том, что есть две сферы отношений, очень чувствительных для человека. Это вопросы веры и национальные проблемы. Именно в этих вопросах часто проявляется нетерпимость, которая ведет к большим бедам.Но всегда ли так было, всегда ли человек был врагом другому человеку только потому, что он поклонялся “не тому богу”? Об истории борьбы за свободу совести можно написать тысячи томов. Мы лишь чуть-чуть коснёмся этой темы, чтобы дать вам представление о том, сколько горя пережило человечество, прежде чем прийти к веротерпимости, прежде чем право на свободу совести будет записано в международных документах и в конституциях многих стран мира.