Уявіть, що ви — Міністр охорони навколишнього природного середовища України і
бажаєте зменшити обсяги атмосферного забруднення. Ваші експерти пропонують вам
кілька альтернатив. Яку з цих альтернатив ви вважаєте найефективнішою?
1. Підвищити ціни на електроенергію, щоб сприяти її більш ефективному використанню, а
відтак — меншому забрудненню.
Ці витрати можна перекласти з виробника електроенергії на споживачів. Можливо,
варто з’ясувати енергоефективність побутових приладів, що відповідають за «реальне»
споживання електроенергії.
2. Закрити старі промислові заводи, що спричиняють значне забруднення атмосферного
повітря.
Завдяки цим заходам можна припинити забруднення, особливо на місцевому рівні. Але
ці заходи можуть спричинити скорочення робочих місць та бути непопулярними.
3. Скоротити дозволені рівні атмосферного забруднення, особливо діоксиду сірки,
оксидів азоту та викидів пилу.
Чи ви замислювалися над тим, яким чином визначити прийнятні рівні викидів? Ці
норми буде складно впроваджувати, оскільки вони вимагають значних інвестицій і
навіть закриття заводів.
4. Сприяти впровадженню нових технологій та обладнання для скорочення викидів.
Це передбачає стимулювання, надання заводам фінансової підтримки (наприклад,
пільгових банківських позик), значні інвестиції в розвиток «зелених технологій».
В Україні, як і у європейських країнах, більшість населення мешкає у
містах. На вашу думку, які екологічні наслідки урбанізації є найбільш
відчутними і вимагають першочергових заходів?
1. Стрес і швидкий темп міського життя.
Висока концентрація населення у містах може спричинити багато соціальних
проблем і конфліктів. Чимало питань, пов’язаних з довкіллям та здоров’ям, також
мають «міське походження».
2. Концентроване споживання ресурсів і товарів.
Транспортування товарів з інших регіонів стимулює розвиток інтенсивної
інфраструктури, яка негативно впливає на довкілля. Місцеві ресурси не
покривають потреб виробництва. Сучасні українські міста — це центри
багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі, а також
густонаселені житлові масиви. Таке скупчення виробництва шкодить довкіллю.
3. Необхідність ліквідації та утилізації великої кількості твердих побутових
відходів.
В Україні щороку на кожного жителя великого міста припадає 330-380 кг
побутових відходів. Необхідно впроваджувати єдину систему збирання,
транспортування та переробки відходів.
4. Шумове забруднення.
Міський шум спричиняє роздратованість, перешкоджає спілкуванню та
викликає відчуття тривоги. Наприклад, в Україні 40% населення великих міст зазнає впливу
шуму, рівень якого перевищує дозволені норми.
5. Втрата зв’язку з природою.
До 1918 р. в українських містах мешкало 18% населення. Інтенсивна урбанізація
призвела до збільшення частки міського населення до 70% від загальної
чисельності. За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тис.), наша держава
посідає одне з провідних місць серед країн світу. Завдання ХХІ століття полягає у
поліпшенні екологічних умов у містах та скороченні потреб міст в обмежених
ресурсах Землі.
6. Погіршення стану здоров’я міського населення.
Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення внаслідок
забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також
стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю
населення, нестачею зелених насаджень тощо. Ступінь поширення багатьох хвороб
у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як
рак легенів, реєструється у великих містах у 2-3 рази частіше, ніж у сільській
місцевості.
Практичне завдання «Оцінювання екологічних
небезпек за місцем проживання, що впливають на
здоров’я громади».
Мета: оцінити рівень екологічних небезпек за місцем
проживання, що впливають на здоров’я громади.
1. Пошук інформації щодо екологічних небезпек за
місцем проживання, що впливають на здоров’я
громади .
2. Аналіз отриманої інформації.
3. Які заходи потрібно здійснити для зменшення
небезпек своєї місцевості.
4. Оформлення результатів проведеної роботи та
їх презентація.
За последние годы претерпела модернизацию и система государственной поддержки селян. Сегодня она является стимулирующей, то есть бюджетные субсидии, материально-технические ресурсы выделяются при условии стабильной работы и поставок в областной фонд продовольствия и на рынок.
-
- Ещё 10 лет назад наша область по производству продовольствия была в третьем десятке регионов России, а последние два года подряд занимает 9 место. Успехи аграриев дают основание считать Южный Урал не только промышленным, но и развитым аграрным регионом. Это особенно важно в нынешних условиях кризиса и нестабильности на мировом рынке.
Основная продукция южноуральских селян - зерно, молоко, мясо, птицеводческая продукция - составляют достойную конкуренцию ввозимому из других регионов продовольствию. Безусловно, на прилавках магазинов в Челябинской области сегодня есть и продукция из Тюменской, Курганской, Свердловской областей, Пермского края и Башкортостана, а также продукция других российских и зарубежных производителей. Но местная продукция пользуется у жителей нашей области наибольшим спросом, потому что выигрывает не только в цене, но и в качестве.
Всё это свидетельствует о том, что агропромышленный комплекс Челябинской области обеспечивает нам продовольственную безопасность. Эксперты определяют допустимый порог продовольственной безопасности соотношением производимой в регионе и ввозимой продукции не менее 70 к 30. С этой точки зрения, мы имеем твердые позиции. Основными продуктами питания: мясом, молоком, хлебом, овощами, картофелем, яйцом Челябинская область обеспечивает себя в достаточных объемах. В нынешнем году мы собрали хороший урожай - 1 миллион 753 тысячи тонн зерна. Этого с избытком хватит для полного обеспечения потребностей региона в хлебобулочной продукции, муке и макаронах. Обеспеченность картофелем составляет 98%, овощами - 86 % (большая часть овощей и картофеля производится в хозяйствах населения, а сельхозпредприятия обеспечивают социальную сферу и частично торговлю, производя ежегодно более 90 тыс. тонн картофеля и 50 тыс. тонн овощей). Обеспеченность мясом и мясопродуктами собственного производства в области достигает 72%, молоком и молочными продуктами - от 81 до 88%.
В рамках областной целевой программы развития агропромышленного комплекса на 2008 - 2012 годы доля самообеспеченности региона будет возрастать. Более того, губернатор поставил перед нами задачу выйти на самообеспеченность продуктами питания к 2011 году.
- Какие сегодня существуют экономические трудности в сельском хозяйстве области? Как государство справляться с ними?
- Основная проблема сельского хозяйства в России, и в том числе в Челябинской области - это обветшавшая материальная база, которые не позволяют выйти на приемлемый уровень рентабельности. Эта проблема у нас области последовательно решается. Я уже сказал, что, начиная с 2000 года, мы приобретаем в областную собственность разнообразную сельхозтехнику, за счёт которой внедряются современные ресурсосберегающие технологии. Три года назад мы активно закупали почвообрабатывающие орудия и кормоуборочные комбайны. Год назад началось строительство доильных залов в хозяйствах с большим поголовьем молочных коров.
В 2008 году областное правительство закупило большую партию линейных систем доения, которые устанавливаются на фермах с численностью поголовья до 600 - 800 голов. На эти цели было направлено 272 миллиона рублей из областного бюджета, закуплено 168 систем. Эти современные молокопроводы позволяют значительно повысить качество молока, а значит, и закупочную цену на молочных заводах. Всего на приобретение новой техники, а также на выплату субсидий хозяйствам для погашения части затрат на приобретение сельхозмашин и оборудования за 2008 год освоено 860 млн. рублей из областного бюджета.
Практика кредитования сельского хозяйства сразу выявила узкое место - это трудности кредитования малых форм хозяйствования: фермеров и личных подсобных хозяйств из-за отсутствия залоговой базы для обеспечения кредита и большой удаленности от областного и районных центров. При содействии областного минсельхоза удалось значительно расширить районную сеть дополнительных офисов филиала "Россельхозбанка" - "Челябкомзембанка", - что облегчило доступ к кредитным ресурсам объединений фермеров и владельцев ЛПХ - потребительских кредитных кооперативов. Сегодня в области насчитывается уже 20 таких кооперативов. Проводится работа по включению в состав потребительских кредитных кооперативов ассоциированным членом "Челябкомзембанка", а также предприятий "Облпотребсоюза".