1)биоэкология, или собственно экология (часть биологии, изучающая взаимоотношения живых организмов с окружающей средой) (это и есть ecology в англоязычном мире);
2) экология человека и социальная экология (первая изучает взаимоотношения человека как живого организма или популяции людей с окружающей средой, а вторая – взаимоотношения человеческого общества с окружающей средой, или экосистемы с включенными в них человеческими сообществами) (на Западе это всё вместе называется human ecology);
3)геоэкология (исследования изменений, вызванных в окружающей среде деятельностью человека – промышленностью, сельским хозяйством и т.п., или, иначе говоря, исследования современного состояния окружающей среды, обусловленного вмешательством человека, чем чаще всего занимаются специалисты-ландшафтоведы с физико-географическим образованием) (environmental sciences на Западе, то есть «науки об окружающей среде», и эта область там даже не считается и не называется «экологией»).
Вода необхідна для життя і може бути важливим лімітуючим фактором у наземних екосистемах. вода надходить з атмосфери у вигляді опадів. розподілення по суші залежить від гідрологічного циклу – кругообігу води. важливе значення має вологість повітря. вологість здатна змінювати ефекти температури: зниження вологості нижче деякої межі при даній температурі приводить до висушуючої дії повітря, що особливо впливає на рослини. якщо для водних організмів вода є середовищем їх життя, то для наземних рослин і тварин - надзвичайно необхідною умовою існування, оскільки без неї неможливі процеси метаболізму. вода як екологічний фактор одночасно належить до групи кліматичних та едафічних факторів, бо багато організмів особливо рослини одночасно використовують вологу з атмосфери і грунту. тіла живих організмів, рослин і тварин містять багато води. втрата тілом тварин і рослин вологи призводить до падіння життєдіяльності, а згодом - і до гибелі. витривалість до зневоднення тканин залежить від екології виду, його пристосованості до тих чи іних умов місцезростання. в зв’зку з цим усі наземні організми поділяють на три групи: гігрофільні-вологолюбні; мезогігрофільні-помірно вологолюбні; ксерофільні - сухолюбні. рослини і тварини повинні постійно підтримувати між споживанням води організмом і випаровуванням, з одного боку, і наявністю вологи в оточуючому середовищі і її фактичним надходженням до організму - з іншого. ця екологічна рівновага залежить від адаптивності виду і характеру місцезростання. водні організми, як правило, забезпеченні водою, тоді як наземні часто відчувають її нестачу. тому наземні організми виробили такі адаптивні механізми, які мають добру пластичність щодо волого забезпечення, значно ширшу, ніж стосовно температури. рослини одержують основну масу води з грунту. кількість вологи в грунті, її доступність визначають перебіг багатьох фізіологічних процесів рослин, ритм їх розвитку впливає на їх вигляд. тому при вивченні екологічної ролі води важливо враховувати не просто її кількість, доступні для рослин, але і співвідношення між її надходженнями і витратою. прибуткова частина вологи у рослин представлена, головним чином, водою, поглиненою з грунту з участю коріння і, частково, через поверхню надземних органів (листя, стебла). витрата вологи здійснюється через транспірацію, і, якщо надходження води не перевищує її витрат, то рослина може скоро засохнути. це часто буває при суховіях або ж у сухі спекотні дні. наслідок – зів’яле листя, виляглі стебла. нічна більш інтенсивна робота коріння може клітинам відновити тургор, і рослини відновлять свій попередній стан. якщо ж цього не станеться, рослини загинуть. посуха може бути атмосферною або ґрунтовою. спекотні вітри висушують і рослину, і грунт. під час ґрунтової посухи у грунті різко зменшується вміст води, яка може настати або внаслідок сильної атмосферної засухи, або через відсутність дощу. водний дефіцит, який настає під час посухи, порушує всі біохімічні і фізіологічні процеси у рослин. перша ознака - послаблення тургору і пов’язана з цим в’ялість тканин, внаслідок чого порушуються процеси фотосинтезу і нагромадження органічної речовини. як відомо, всмоктувальна сила клітин коріння являє собою різницю між осмотичним тиском і тургор ним. як правило, осмотичний тиск клітин коріння вищий за осмотичний тиск ґрунтового розчину, а тому коріння всмоктує воду . особливо високий він у рослин, що ростуть на засолених грунтах. у тундрі він вищий, ніж у теплих районах лісостепу, тобто залежить від природно - кліматичних умов. у суху погоду він вищий, ніж у дощову. чим ширша амплітуда коливання величини всмоктувальної сили, тим краще рослина витримує зміни коливання вологості грунту. гідростабільні види характеризуються досконалою регуляцією продихової радіації. гідролабільні види здатні витримувати різкі зміни температур. у першому випадку випаровування води досягає свого максимуму до встановлення максимальної температури. у другому- спостерігається одновершинний добовий хід транспірації з максимумом опівдні. вночі в обох випадках транспірація мінімальна. актуальність роботи полягає в тому, що вологість має важливе значення у житті живих організмів та відіграє важливу роль в творенні всього живого на землі. метою курсової роботи є дослідження пристосування живих організмів до змін вологості середовища. об’єктом вивчення у даній роботі є живі організми та дія на них вологості.
3
Объяснение:
1)биоэкология, или собственно экология (часть биологии, изучающая взаимоотношения живых организмов с окружающей средой) (это и есть ecology в англоязычном мире);
2) экология человека и социальная экология (первая изучает взаимоотношения человека как живого организма или популяции людей с окружающей средой, а вторая – взаимоотношения человеческого общества с окружающей средой, или экосистемы с включенными в них человеческими сообществами) (на Западе это всё вместе называется human ecology);
3)геоэкология (исследования изменений, вызванных в окружающей среде деятельностью человека – промышленностью, сельским хозяйством и т.п., или, иначе говоря, исследования современного состояния окружающей среды, обусловленного вмешательством человека, чем чаще всего занимаются специалисты-ландшафтоведы с физико-географическим образованием) (environmental sciences на Западе, то есть «науки об окружающей среде», и эта область там даже не считается и не называется «экологией»).