Расскажи о каком-либо водном объекте твоего региона реке озере море водохранилище обязательно укажи название объекта напиши какое значение он имеет для экономе Я живу в 31 регионе
Флора Казахстана насчитывает 68 видов древесных пород, 266 видов кустарников, 433 вида полукустарников и полутрав, 2598 видов многолетних трав, 849 видов однолетних трав. Всего в Казахстане свыше шести тысяч видов растений, из них 515 — эндемики. Большая часть Республики находится в полупустынных и пустынных местах. В полупустынных окрестностях к суровым условиям при саксаул и другие засухоустойчивые кустарники. На юге Казахстана имеются целые заросли саксаулов. В пустыне растёт верблюжья колючка. На севере и у предгорий Заилийского алатау распространены степи. Леса в Казахстане занимают 1,2 % территории с учётом саксаульных лесов и кустарников — 4,2 %. Зона лесостепи находится на крайнем севере Республики. Леса также распространены в горах Заилийского Алатау и в других горных системах. Всемирно известная реликтовая ясеневая роща находится на реке
Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
Большая часть Республики находится в полупустынных и пустынных местах. В полупустынных окрестностях к суровым условиям при саксаул и другие засухоустойчивые кустарники. На юге Казахстана имеются целые заросли саксаулов. В пустыне растёт верблюжья колючка. На севере и у предгорий Заилийского алатау распространены степи.
Леса в Казахстане занимают 1,2 % территории с учётом саксаульных лесов и кустарников — 4,2 %. Зона лесостепи находится на крайнем севере Республики. Леса также распространены в горах Заилийского Алатау и в других горных системах. Всемирно известная реликтовая ясеневая роща находится на реке
Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.