Правильні відомості про Землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. Проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко. Дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток. Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.
Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу гаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.
Для князя Ивана, который родился в 1440 году, когда никто еще не помышлял, что окончательно можно избавиться от ордынского давления, когда продолжались набеги (самый разрушительный случился в 1408 году), татарское иго было не пустым звуком. Его отец, князь Василий Темный, после одного из сражений с ордынским войском попал в плен и год в заложниках. Вся Русь собирала выкуп за своего неразумного князя. В 1460 году молодой Иван возглавил московское войско, которое преградило дорогу наступавшему на Русь хану Ахмату. Через 20 лет они встретятся на реке Угре, но а пока Иван только начинает борьбу с вековым хозяином.
От Золотой Орды к началу правления князя (1462 год) остались лишь отделившиеся независимые ханства и малый кусок империи, называвший себя громко Большой Ордой. Появились Сибирское, Крымское (будущий вековой враг Русского государства), Казанское ханства. Последнее не давало спокойной жизни восточным пределам Руси, поэтому в 1469 году по нему был нанесен ряд ударов, осаждена Казань и освобождены русские пленники.
С Большой Ордой князь Иван Третий к 70-м годам 15 века разорвал все отношения: прекратил выплачивать дань, стал укреплять связи с западными государствами и врагом Орды - Крымским ханством. Пиком разлада, как гласит предание, стал инцидент с ордынскими посланниками, которые приехали требовать выплаты дани, но взамен этого были казнены.
Иван Третий разрывает ханскую грамоту
Иван Третий разрывает ханскую грамоту
Тогда сам хан Ахмат решил начать поход на непокорных русских. Наши войска встретились с ордынскими ближе к осени 1480 года на реке Угре. Ни одна из сторон не решалась перейти реку. Все ждали момента, когда она покроется льдом и можно будет спокойно переправиться на другой берег. Татары пытались было форсировать реку, но получали отпор русских войск. Наступили холода. В войске Ахмата начался голод, потому как неоткуда было получить подкрепление. После нескольких попыток переговоров ордынское войско во главе с ханом Ахматом отступило. Забегая вперед скажем, что совсем скоро хан будет убит в степи своими врагами из Ногайского ханства. Это событие получило в истории название "Стояния на реке Угре" (интересный факт: в 1408 году на реке Угре было такое же стояние, но против литовцев). Так на Руси закончилось татаро-монгольское иго. И хотя для нас точкой стал именно 1480 год, то люди того времени еще долго привыкали к новому статусу свободного и независимого государства.
Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.
Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу гаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.
Для князя Ивана, который родился в 1440 году, когда никто еще не помышлял, что окончательно можно избавиться от ордынского давления, когда продолжались набеги (самый разрушительный случился в 1408 году), татарское иго было не пустым звуком. Его отец, князь Василий Темный, после одного из сражений с ордынским войском попал в плен и год в заложниках. Вся Русь собирала выкуп за своего неразумного князя. В 1460 году молодой Иван возглавил московское войско, которое преградило дорогу наступавшему на Русь хану Ахмату. Через 20 лет они встретятся на реке Угре, но а пока Иван только начинает борьбу с вековым хозяином.
От Золотой Орды к началу правления князя (1462 год) остались лишь отделившиеся независимые ханства и малый кусок империи, называвший себя громко Большой Ордой. Появились Сибирское, Крымское (будущий вековой враг Русского государства), Казанское ханства. Последнее не давало спокойной жизни восточным пределам Руси, поэтому в 1469 году по нему был нанесен ряд ударов, осаждена Казань и освобождены русские пленники.
С Большой Ордой князь Иван Третий к 70-м годам 15 века разорвал все отношения: прекратил выплачивать дань, стал укреплять связи с западными государствами и врагом Орды - Крымским ханством. Пиком разлада, как гласит предание, стал инцидент с ордынскими посланниками, которые приехали требовать выплаты дани, но взамен этого были казнены.
Иван Третий разрывает ханскую грамоту
Иван Третий разрывает ханскую грамоту
Тогда сам хан Ахмат решил начать поход на непокорных русских. Наши войска встретились с ордынскими ближе к осени 1480 года на реке Угре. Ни одна из сторон не решалась перейти реку. Все ждали момента, когда она покроется льдом и можно будет спокойно переправиться на другой берег. Татары пытались было форсировать реку, но получали отпор русских войск. Наступили холода. В войске Ахмата начался голод, потому как неоткуда было получить подкрепление. После нескольких попыток переговоров ордынское войско во главе с ханом Ахматом отступило. Забегая вперед скажем, что совсем скоро хан будет убит в степи своими врагами из Ногайского ханства. Это событие получило в истории название "Стояния на реке Угре" (интересный факт: в 1408 году на реке Угре было такое же стояние, но против литовцев). Так на Руси закончилось татаро-монгольское иго. И хотя для нас точкой стал именно 1480 год, то люди того времени еще долго привыкали к новому статусу свободного и независимого государства.
"Стояние на реке Угре"