Мореплавателем, под командой которого была совершена первая кругосветная экспедиция был португалец Фернан Магеллан. Но экспедиция была совершена под флагом Испании, так как португальский король не разрешил Магеллану эту экспедицию, но не запретил совершить её под флагом другой страны. Магеллан эмигрировал в Испанию и просил у короля Испании разрешения на эту экспедицию.Разрешение было получено и в путешествие отправилась флотилия из пяти кораблей. Путешествие было долгим и трудным, но было вознаграждено находкой пролива, который соединял два океана, впоследствии названным Магеллановым проливом.После выхода из пролива в океан в течение 3-х месяцев плавания не было ни одной бури, поэтому Магеллан назвал этот океан "Тихим".Когда экспедиция достигла Филлипинских островов, Магеллан решил присоединить эти земли к Испании, но в битве с туземцами был убит. И из 5 кораблей флотилии в Испанию вернулся только один, с символическим названием " Виктория".Эта экспедиция доказала, что земля шарообразна и все океаны сообщаются,образуя единый мировой океан.
Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).
Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.
Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».
Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.
18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.
Мореплавателем, под командой которого была совершена первая кругосветная экспедиция был португалец Фернан Магеллан. Но экспедиция была совершена под флагом Испании, так как португальский король не разрешил Магеллану эту экспедицию, но не запретил совершить её под флагом другой страны. Магеллан эмигрировал в Испанию и просил у короля Испании разрешения на эту экспедицию.Разрешение было получено и в путешествие отправилась флотилия из пяти кораблей. Путешествие было долгим и трудным, но было вознаграждено находкой пролива, который соединял два океана, впоследствии названным Магеллановым проливом.После выхода из пролива в океан в течение 3-х месяцев плавания не было ни одной бури, поэтому Магеллан назвал этот океан "Тихим".Когда экспедиция достигла Филлипинских островов, Магеллан решил присоединить эти земли к Испании, но в битве с туземцами был убит. И из 5 кораблей флотилии в Испанию вернулся только один, с символическим названием " Виктория".Эта экспедиция доказала, что земля шарообразна и все океаны сообщаются,образуя единый мировой океан.
Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.
Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».
Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.
18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.