Піодермі́я (від дав.-гр. πύον — гній і δέρμα — шкіра; нерідко — піодермії у множині; також Гноякові / Гнійничкові захворювання шкіри) — будь-яке гнійничкове захворювання шкіри, яке спричинюють гноєтворні бактерії (стафілококи та стрептококи). Часто означають у множині як «піодермії» — група дерматозів, які породжують ці гноєтворні збудники.
На піодермії страждає 111 млн дітей у світі. Ці захворювання є третьою за значимістю причиною ураження шкіри у дітей після корости та трихофітії[1]. За даними ВООЗ, хворі на піодермії в розвинених країнах складають 1/3 пацієнтів з інфекційною патологією. Серед дерматозів піодермії превалюють над іншими шкірними захворюваннями.
На шкірі здорової людини живе величезна кількість гноєтворних мікробів, але їхня патогенна дія проявляється при зрушеннях в системі макроорганізму—мікроорганізму при порушенні цілості шкіри і зниження імунобіологічної опору організму. Збудники зокрема спричинюють захворювання при переохолодженні, перевтомі, нервовій напрузі, хворобах обміну речовин (цукровий діабет), порушеннях загального харчування (ендогенні фактори), мікротравмах, розчісуванні, порізах, подряпинах, опіках тощо. Виникненню захворювання може сприяти також місцева дія різних професійних подразників: дьогтю, скипидару, гасу, пилу, змащувальних олій (екзогенні фактори).
Взаємозвʼязок суспільного, групового й індивідуального рівня здоровʼя
Взаємозвʼязок трьох рівнів здоровʼя: суспільного, групового та індивідуального – є важливою ознакою для правильного розуміння взаємозвʼязку між показниками здоровʼя і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі «людина-здоровʼя-середовище». Перший рівень здоровʼя – суспільний – характеризує стан здоровʼя населення в цілому. Другий рівень – групове здоровʼя – характеризує стан здоровʼя групи людей, наприклад, у трудовому чи сімейному колективі, а також у безпосередньому оточенні, в якому перебувають члени такої групи. Третій рівень – індивідуальний, є найважливішим показником, тому що він характеризує стан здоровʼя кожної людини, який сформовано як в умовах всього суспільства і групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного його життя.
Процес адаптації людини до навколишнього середовища
Адаптація людини до навколишнього середовища – це створення можливості пристосування до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, лікування при порушеннях, стражданнях. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього середовища виходять за межі оптимального. Адаптація залежить від сили факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. До того часу, доки організм спроможний за до адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоровʼя.
Піодермі́я (від дав.-гр. πύον — гній і δέρμα — шкіра; нерідко — піодермії у множині; також Гноякові / Гнійничкові захворювання шкіри) — будь-яке гнійничкове захворювання шкіри, яке спричинюють гноєтворні бактерії (стафілококи та стрептококи). Часто означають у множині як «піодермії» — група дерматозів, які породжують ці гноєтворні збудники.
На піодермії страждає 111 млн дітей у світі. Ці захворювання є третьою за значимістю причиною ураження шкіри у дітей після корости та трихофітії[1]. За даними ВООЗ, хворі на піодермії в розвинених країнах складають 1/3 пацієнтів з інфекційною патологією. Серед дерматозів піодермії превалюють над іншими шкірними захворюваннями.
На шкірі здорової людини живе величезна кількість гноєтворних мікробів, але їхня патогенна дія проявляється при зрушеннях в системі макроорганізму—мікроорганізму при порушенні цілості шкіри і зниження імунобіологічної опору організму. Збудники зокрема спричинюють захворювання при переохолодженні, перевтомі, нервовій напрузі, хворобах обміну речовин (цукровий діабет), порушеннях загального харчування (ендогенні фактори), мікротравмах, розчісуванні, порізах, подряпинах, опіках тощо. Виникненню захворювання може сприяти також місцева дія різних професійних подразників: дьогтю, скипидару, гасу, пилу, змащувальних олій (екзогенні фактори).
Відповідь:
Взаємозвʼязок суспільного, групового й індивідуального рівня здоровʼя
Взаємозвʼязок трьох рівнів здоровʼя: суспільного, групового та індивідуального – є важливою ознакою для правильного розуміння взаємозвʼязку між показниками здоровʼя і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі «людина-здоровʼя-середовище». Перший рівень здоровʼя – суспільний – характеризує стан здоровʼя населення в цілому. Другий рівень – групове здоровʼя – характеризує стан здоровʼя групи людей, наприклад, у трудовому чи сімейному колективі, а також у безпосередньому оточенні, в якому перебувають члени такої групи. Третій рівень – індивідуальний, є найважливішим показником, тому що він характеризує стан здоровʼя кожної людини, який сформовано як в умовах всього суспільства і групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного його життя.
Процес адаптації людини до навколишнього середовища
Адаптація людини до навколишнього середовища – це створення можливості пристосування до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, лікування при порушеннях, стражданнях. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього середовища виходять за межі оптимального. Адаптація залежить від сили факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. До того часу, доки організм спроможний за до адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоровʼя.
Пояснення: