Предположите, почему в современной качество человеческого капитала приобретает особое значение. (используя обществоведческие знания и факты общественной жизни, выскажите 2 предположения.)
Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна регулюється також співвідношенням між попитом і пропозицією. На заробітну плату впливають ті самі фактори, що й на вартість робочої сили.
Важливим фактором є підвищення загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів працівників. Так, у США особи без середньої освіти у середині 80-х років одержували 19 тис. дол. на рік, а з вищою освітою — 32 тис. дол. У 2000 р. високоосвічені працівники отримували майже на 90 % вищу заробітну плату, ніж інші категорії. Це засвідчує визнання значення і престижності праці інженерів, керівників, осіб творчої праці. Проте така залежність ще не означає обґрунтованості концепції людського капіталу, згідно з якою знання, навички та інші здібності людини, які впливають на зростання виробництва і доходів, є капіталом, а формують цей капітал витрати на освіту, підготовку робочої сили на виробництві, медичне обслуговування тощо. Мета такої концепції — довести можливість перетворення найманих працівників, які володіють знаннями, на капіталістів. Виокремилися дві основні точки зору на цю проблему. Прихильники теорії трьох факторів виробництва (Дж. Міль, Ж.-Б. Сей та ін.) стверджували, що капіталом є лише набуті здібності, які реалізуються у процесі праці, спираючись на положення А. Сміта про належність знань, майстерності і досвіду людей до основного капіталу суспільства поряд з машинами, землею, спорудами тощо. За другою точкою зору (В. Сеніор, І. Фішер, Л. Вальрас та ін.) капіталом є сама людина з набутими здібностями до праці. Виходячи з цього, А. Маршалл стверджував, що оскільки сама людина не є товаром, то і теорія людського капіталу науково необгрунтована. Т. Шульц людські ресурси без набутих знань ототожнював з природними. Але з набуттям освіти, кваліфікації, майстерності праця людини перетворюється на капітал, що означає ототожнення її з речовим капіталом (засобами праці, землею). Обом точкам зору властиві:
1) ототожнення витрат на здобуття освіти, кваліфікації працівника з капіталом. При цьому капітал розглядається лише з погляду речового змісту, не береться до уваги його суспільно-економічний аспект, тобто відносини економічної власності між найманими працівниками і власниками капіталу;
2) ігнорування того факту, що затрати на розвиток освіти, набуття кваліфікації формують лише здатність до праці, робочу силу відповідної якості, яка набуває форми змінного капіталу за перетворення робочої сили на товар і продажу його капіталістові. Якщо людина працює на власному підприємстві, її здатність до праці перестає бути змінним капіталом.
Ця концепція не знаходить підтвердження у разі втрати працівниками роботи, оскільки набуті знання і кваліфікація не можуть забезпечити виживання безробітного.
Наявність тісного взаємозв'язку між рівнем освіти кваліфікації і величиною заробітної плати засвідчує існування таких закономірностей:
— величина заробітної плати та її диференціація залежать від складності робочої сили та її якості;
— величина витрат на формування робочої сили відповідної якості і суми зарплати, отриманої у процесі трудової діяльності, повинна становити співвідношення один до трьох-чотирьох. За цих умов відбуватиметься розширене відтворення робочої сили відповідної якості, а сім'я найманого робітника може в повному обсязі виконувати покладені на неї функції.
А)Верховенство закона на всей территории страны. Формирование, полномочия и порядок работы всех властных структур определяются конституцией и законодательством
Соблюдение принципа разделения властей. Ни одна из ветвей власти не должна узурпировать всю полноту полномочий по управлению государством
Взаимная ответственность личности и государства, означает, что граждане и властные структуры должны неукоснительно исполнять обязанности, возложенные на них законом.
Господство правовых норм, предполагает, что все вопросы и возможные конфликтные ситуации, возникающие в государстве, должны разрешаться на основе законов, главным из которых является конституция.
Гарантии прав и свобод личности,обусловлены признанием человека высшей ценностью правового государства. Именно интересы каждого конкретного гражданина занимают ведущее место в системе приоритетов общества.
Б)Правовое государство — государство, вся деятельность которого подчинена нормам права, а также фундаментальным правовым принципам, направленным на защиту достоинства, свободы и прав человека.Подчинённость деятельности верховных органов власти стабильным законам или судебным решениям является отличительным признаком конституционных политических режимов.Идеал правового государства не привязан к какому-либо национальному опыту, и среди важнейших принципов правоведы обычно выделяют верховенство закона, равноправие, выполнимость требований права, защиту гражданских свобод.
суды отделены от других ветвей власти (исполнительной и законодательной) и изолированы от внешнего давления;
судебные решения основаны на разумном толковании существующих законов;
существуют гарантии справедливого судебного разбирательства.
В) Не стоит забывать, что исторически усвоение идеи правового государства русской интеллектуальной элитой происходило в конце XIX века под сильным влиянием немецкой концепции Rechtsstaat. Выбор в пользу именно этой теории отражал политические взгляды, которые преобладали в то время в России. Теория Rechtsstaatкуда больше, нежели сложившаяся в русле обычного права концепция The Rule of Law, была связана с легальностью и упрочению самодержавной власти. В современных дискуссиях об этом историческом нюансе зачастую забывают или не принимают его во внимание. И, хотя сейчас концепт «правового государства» переживает такую же эрозию, как и прочие размытые понятия: например, «демократия» или «права человека» , необходимо помнить, что термины Rechtsstaat, «правовое государство» и The Rule of Lawсложились в определенном историческом контексте.
Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна регулюється також співвідношенням між попитом і пропозицією. На заробітну плату впливають ті самі фактори, що й на вартість робочої сили.
Важливим фактором є підвищення загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів працівників. Так, у США особи без середньої освіти у середині 80-х років одержували 19 тис. дол. на рік, а з вищою освітою — 32 тис. дол. У 2000 р. високоосвічені працівники отримували майже на 90 % вищу заробітну плату, ніж інші категорії. Це засвідчує визнання значення і престижності праці інженерів, керівників, осіб творчої праці. Проте така залежність ще не означає обґрунтованості концепції людського капіталу, згідно з якою знання, навички та інші здібності людини, які впливають на зростання виробництва і доходів, є капіталом, а формують цей капітал витрати на освіту, підготовку робочої сили на виробництві, медичне обслуговування тощо. Мета такої концепції — довести можливість перетворення найманих працівників, які володіють знаннями, на капіталістів. Виокремилися дві основні точки зору на цю проблему. Прихильники теорії трьох факторів виробництва (Дж. Міль, Ж.-Б. Сей та ін.) стверджували, що капіталом є лише набуті здібності, які реалізуються у процесі праці, спираючись на положення А. Сміта про належність знань, майстерності і досвіду людей до основного капіталу суспільства поряд з машинами, землею, спорудами тощо. За другою точкою зору (В. Сеніор, І. Фішер, Л. Вальрас та ін.) капіталом є сама людина з набутими здібностями до праці. Виходячи з цього, А. Маршалл стверджував, що оскільки сама людина не є товаром, то і теорія людського капіталу науково необгрунтована. Т. Шульц людські ресурси без набутих знань ототожнював з природними. Але з набуттям освіти, кваліфікації, майстерності праця людини перетворюється на капітал, що означає ототожнення її з речовим капіталом (засобами праці, землею). Обом точкам зору властиві:
1) ототожнення витрат на здобуття освіти, кваліфікації працівника з капіталом. При цьому капітал розглядається лише з погляду речового змісту, не береться до уваги його суспільно-економічний аспект, тобто відносини економічної власності між найманими працівниками і власниками капіталу;
2) ігнорування того факту, що затрати на розвиток освіти, набуття кваліфікації формують лише здатність до праці, робочу силу відповідної якості, яка набуває форми змінного капіталу за перетворення робочої сили на товар і продажу його капіталістові. Якщо людина працює на власному підприємстві, її здатність до праці перестає бути змінним капіталом.
Ця концепція не знаходить підтвердження у разі втрати працівниками роботи, оскільки набуті знання і кваліфікація не можуть забезпечити виживання безробітного.
Наявність тісного взаємозв'язку між рівнем освіти кваліфікації і величиною заробітної плати засвідчує існування таких закономірностей:
— величина заробітної плати та її диференціація залежать від складності робочої сили та її якості;
— величина витрат на формування робочої сили відповідної якості і суми зарплати, отриманої у процесі трудової діяльності, повинна становити співвідношення один до трьох-чотирьох. За цих умов відбуватиметься розширене відтворення робочої сили відповідної якості, а сім'я найманого робітника може в повному обсязі виконувати покладені на неї функції.
А)Верховенство закона на всей территории страны. Формирование, полномочия и порядок работы всех властных структур определяются конституцией и законодательством
Соблюдение принципа разделения властей. Ни одна из ветвей власти не должна узурпировать всю полноту полномочий по управлению государством
Взаимная ответственность личности и государства, означает, что граждане и властные структуры должны неукоснительно исполнять обязанности, возложенные на них законом.
Господство правовых норм, предполагает, что все вопросы и возможные конфликтные ситуации, возникающие в государстве, должны разрешаться на основе законов, главным из которых является конституция.
Гарантии прав и свобод личности,обусловлены признанием человека высшей ценностью правового государства. Именно интересы каждого конкретного гражданина занимают ведущее место в системе приоритетов общества.
Б)Правовое государство — государство, вся деятельность которого подчинена нормам права, а также фундаментальным правовым принципам, направленным на защиту достоинства, свободы и прав человека.Подчинённость деятельности верховных органов власти стабильным законам или судебным решениям является отличительным признаком конституционных политических режимов.Идеал правового государства не привязан к какому-либо национальному опыту, и среди важнейших принципов правоведы обычно выделяют верховенство закона, равноправие, выполнимость требований права, защиту гражданских свобод.
суды отделены от других ветвей власти (исполнительной и законодательной) и изолированы от внешнего давления;
судебные решения основаны на разумном толковании существующих законов;
существуют гарантии справедливого судебного разбирательства.
В) Не стоит забывать, что исторически усвоение идеи правового государства русской интеллектуальной элитой происходило в конце XIX века под сильным влиянием немецкой концепции Rechtsstaat. Выбор в пользу именно этой теории отражал политические взгляды, которые преобладали в то время в России. Теория Rechtsstaatкуда больше, нежели сложившаяся в русле обычного права концепция The Rule of Law, была связана с легальностью и упрочению самодержавной власти. В современных дискуссиях об этом историческом нюансе зачастую забывают или не принимают его во внимание. И, хотя сейчас концепт «правового государства» переживает такую же эрозию, как и прочие размытые понятия: например, «демократия» или «права человека» , необходимо помнить, что термины Rechtsstaat, «правовое государство» и The Rule of Lawсложились в определенном историческом контексте.