В области искусства во второй половине XVII в. наблюдался расцвет стиля барокко, который был тесно связан с церковной и аристократической культурой того времени. В нем проявились тенденции к прославлению жизни, всего богатства реального бытия. Живопись, скульптура, архитектура, музыка барокко воспевали и возвеличивали монархов, церковь, дворянство.
Иного рода эстетика, противоположная художественным средствам барокко, была канонизирована в европейском искусстве и литературе классицизмом. Тесно связанный с культурой Возрождения классицизм обращался к античным нормам искусства как к совершенным образцам, для него были свойственны рационалистическая четкость и строгость.
Первая половина XIX в. стала временем интенсивного развития духовной культуры. Среди ее многообразных проявлений особо заметное распространение получил романтизм, отличающийся исключительной многогранностью. В сфере художественного творчества он ярко запечатлелся в виде направления в литературе, изобразительном искусстве, музыке, театре. Вместе с тем романтизм представлял собой определенное мировоззрение: романтическое направление сложилось в области философских и эстетических идей, исторической науки, возник романтический тип личности и поведения.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
В области искусства во второй половине XVII в. наблюдался расцвет стиля барокко, который был тесно связан с церковной и аристократической культурой того времени. В нем проявились тенденции к прославлению жизни, всего богатства реального бытия. Живопись, скульптура, архитектура, музыка барокко воспевали и возвеличивали монархов, церковь, дворянство.
Иного рода эстетика, противоположная художественным средствам барокко, была канонизирована в европейском искусстве и литературе классицизмом. Тесно связанный с культурой Возрождения классицизм обращался к античным нормам искусства как к совершенным образцам, для него были свойственны рационалистическая четкость и строгость.
Первая половина XIX в. стала временем интенсивного развития духовной культуры. Среди ее многообразных проявлений особо заметное распространение получил романтизм, отличающийся исключительной многогранностью. В сфере художественного творчества он ярко запечатлелся в виде направления в литературе, изобразительном искусстве, музыке, театре. Вместе с тем романтизм представлял собой определенное мировоззрение: романтическое направление сложилось в области философских и эстетических идей, исторической науки, возник романтический тип личности и поведения.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.