Відповідь:Середньовічний театр позначає театралізовані вистави в Західній Європі в період між падінням Західної Римської імперії в 5 столітті н. е. і початком Відродження приблизно в 15 столітті н. е. Середньовічний театр охоплює всі драми (постановки), створені в Європі за тисячу років, і стосується різних жанрів, у тому числі літургійної драми, містерії, мораліте, фарсів і маскарадів. Починаючи з Гросвіти з Гандерсхайму в 10 столітті, середньовічна драма була здебільшого дуже релігійною і моральною за темами, постановкою і традиціями. Найбільш відомі приклади з середньовічної п'єси є англійські цикли драм, Йоркські містерії, Честерські містерії, Вейкфілдські містерії і Містерії міста N, а також мораліте «Обиватель». Одним з найбільш ранніх збережених прикладів світських п'єс англійською мовою є «Інтерлюдія про студента і дівчину» (бл. 1300 р.).
Через відсутність збережених записів і текстів, низького рівня грамотності населення, і спротиву духовенства деяким видам постановок, існує мало збережених джерел про середньовічну драму раннього і високого Середньовіччя. А от в кінці періоду, драма і театр стали більш світськими і збереглося більше записів про п'єси та вистави.
"Кикимора" (народное сказание для оркестра) Кикимора-это злой дух, нечистая сила в женском обличье, чаще всего в народных преданиях встречается кикимора болотная - злое, коварное, привередливое существо, созданное воображением русского человека. Литературной основой "Кикиморы" А. К. Лядова стало одно из сказаний русского народа, записанное фольклористом-собирателем Сахаровым. Именно его текстом композитор открывает партитуру произведения. Народное сказание о Кикиморе. Живёт, растёт Кикимора у кудесника в каменных горах. От утра до вечера тешит Кикимору Кот-Баюн, говорит сказки заморские. С вечера до бела света качают Кикимору во хрустальной колыбельке. Ровно через семь лет вырастает Кикимора. Тонёшенька, чернёшенька та Кикимора, а голова- то у неё малым-малёшенька, со наперсточек, а туловище не спознать с соломинкой. Стучит, гремит Кикимора от утра до вечера; свистит, шипит Кикимора со вечера до полуночи; со полуночи до бела света прядёт кудель конопельную, сучит пряжу пеньковую, снуёт основу шёлковую. Зло держит на уме Кикимора на весь люд честной. Анализ произведения. Это программное произведение. Медленный, неторопливо разворачивающийся первый раздел музыки рисует не только место действия - волшебное царство Кудесника, "хрустальную колыбельку" (звонко и бесстрастно звучит челеста), в которой качают Кикимору, но и облик самой Кикиморы ( звучит нежная колыбельная, и вдруг раздаются беспокойные выкрики флейт и гобоев, затем вновь тема колыбельной ( её мягко поёт английский рожок- деревянный духовой инструмент типа гобоя) и вновь её прерывает резкий выкрик деревянных духовых. Быстрый второй раздел начинается с темы Кикиморы. Её суетливый бег не прекращается до конца пьесы ( скачущий ритм, колючие акценты, резкие, угловатые мелодические фразы). Всё это создаёт образ маленького злобного существа, пронырливого и едкого. Необычно окончание этой оркестровой пьесы - противопоставление звучания крайних регистров, когда еле слышному пиццикато контрабасов отвечает сухой, визгливый форшлаг флейты-пикколо. Может это неожиданно исчезает из виду наш сказочный герой- Кикимора?
Відповідь:Середньовічний театр позначає театралізовані вистави в Західній Європі в період між падінням Західної Римської імперії в 5 столітті н. е. і початком Відродження приблизно в 15 столітті н. е. Середньовічний театр охоплює всі драми (постановки), створені в Європі за тисячу років, і стосується різних жанрів, у тому числі літургійної драми, містерії, мораліте, фарсів і маскарадів. Починаючи з Гросвіти з Гандерсхайму в 10 столітті, середньовічна драма була здебільшого дуже релігійною і моральною за темами, постановкою і традиціями. Найбільш відомі приклади з середньовічної п'єси є англійські цикли драм, Йоркські містерії, Честерські містерії, Вейкфілдські містерії і Містерії міста N, а також мораліте «Обиватель». Одним з найбільш ранніх збережених прикладів світських п'єс англійською мовою є «Інтерлюдія про студента і дівчину» (бл. 1300 р.).
Через відсутність збережених записів і текстів, низького рівня грамотності населення, і спротиву духовенства деяким видам постановок, існує мало збережених джерел про середньовічну драму раннього і високого Середньовіччя. А от в кінці періоду, драма і театр стали більш світськими і збереглося більше записів про п'єси та вистави.
Пояснення:
Кикимора-это злой дух, нечистая сила в женском обличье, чаще всего в народных преданиях встречается кикимора болотная - злое, коварное, привередливое существо, созданное воображением русского человека.
Литературной основой "Кикиморы" А. К. Лядова стало одно из сказаний русского народа, записанное фольклористом-собирателем Сахаровым. Именно его текстом композитор открывает партитуру произведения.
Народное сказание о Кикиморе.
Живёт, растёт Кикимора у кудесника в каменных горах. От утра до вечера тешит Кикимору Кот-Баюн, говорит сказки заморские. С вечера до бела света качают Кикимору во хрустальной колыбельке. Ровно через семь лет вырастает Кикимора. Тонёшенька, чернёшенька та Кикимора, а голова- то у неё малым-малёшенька, со наперсточек, а туловище не спознать с соломинкой. Стучит, гремит Кикимора от утра до вечера; свистит, шипит Кикимора со вечера до полуночи; со полуночи до бела света прядёт кудель конопельную, сучит пряжу пеньковую, снуёт основу шёлковую. Зло держит на уме Кикимора на весь люд честной.
Анализ произведения.
Это программное произведение. Медленный, неторопливо разворачивающийся первый раздел музыки рисует не только место действия - волшебное царство Кудесника, "хрустальную колыбельку" (звонко и бесстрастно звучит челеста), в которой качают Кикимору, но и облик самой Кикиморы ( звучит нежная колыбельная, и вдруг раздаются беспокойные выкрики флейт и гобоев, затем вновь тема колыбельной ( её мягко поёт английский рожок- деревянный духовой инструмент типа гобоя) и вновь её прерывает резкий выкрик деревянных духовых.
Быстрый второй раздел начинается с темы Кикиморы. Её суетливый бег не прекращается до конца пьесы ( скачущий ритм, колючие акценты, резкие, угловатые мелодические фразы). Всё это создаёт образ маленького злобного существа, пронырливого и едкого.
Необычно окончание этой оркестровой пьесы - противопоставление звучания крайних регистров, когда еле слышному пиццикато контрабасов отвечает сухой, визгливый форшлаг флейты-пикколо. Может это неожиданно исчезает из виду наш сказочный герой- Кикимора?