символіко-алегоричний тип відображення дійсності, верховенство архітектури в системі мистецтв;
культове призначення мистецтва;
релігійна тематика (співвіднесення з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами);
інтерес до людських почуттів, повернення до індивідуальності;
каркасна система побудови соборів, розкішний декор споруд, скульптурне оздоблення;
величні та витопчепі інтер’єри, шкурні орнаменти, кам’яне мереживо різьби, стрілчаті склепіння, кольорові вітражі у вигляді стрілчатих арок.
Особливості готичної архітектури: міські архітектурні ансамблі (культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі). Міська площа оббудована спорудами з аркадами, тор-гівельні та складські приміщення містяться на нижніх поверхах, вузькі фасади дво- або триповерхових будинків з високими фронтонами; оточення міст — могутні стіни з прикрашеними в'їзними вежами. Замки королів і феодалів — це складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд.
Характерні риси: гостроверхі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас. Собор став вищим зразком синтезу архітектури, скульптури і живопису з багатобарвним сяйвом вітражів, що робили сильпий емоційний вплив на віруючих. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором.
Переводчик в прозе — раб, переводчик в стихах — соперник» — это знаменитое выражение во многом оправдано творчеством В. А. Жуковского, автора многих оригинальных и неподражаемых переводов.
«Лесной царь» — подлинная жемчужина творчества Жуковского. Это переложение известного произведения Гете «Король эльфов» , выполненное Василием Андреевичем в 1818 году. Высоко оценила в своей статье труд Жуковского М. И. Цветаева. Она писала: «Лучше перевести «Лесного царя» , чем это сделал Жуковский, — нельзя» . И этим многое сказано.
В Жуковского мастерски создана атмосфера тревоги и надвигающейся беды. Кажется, что вот-вот грянет трагедия, читателя уже с первых строк охватывает недоброе предчувствие.
Герои не только реальные люди — отец и сын, но и персонажи фантастического мира — лесной царь и его дочери. Лесной царь пытается заполучить ребенка, отнять его у отца. Он предстает величественным стариком «в темной короне, с густой бородой» и сулит младенцу «золото, радость и перлы» . Однако отец спокоен — он воспринимает страхи сына только лишь как сон больного младенца, как его бред и пустые фантазии. Используя целый комплекс изобразительно-выразительных средств, Жуковский создает таинственный мир, и до конца остается неясным, существовал ли в реальности Лесной царь л в какой момент погибает ребенок. То ли Лесной царь говорит, то ли ветер колышет листву, то ли это его дочери, то ли ветлы седые — атмосфера загадочности сохраняется до конца .
Автор подбирает выразительные эпитеты: «ездок оробелый» , «цветы бирюзовы» , «жемчужны струи» и др. Напряженную обстановку нарисовать антитеза и многочисленные лексические повторы.
В. А. Жуковского «Лесной царь» необыкновенно красива. «За столетие давности это уже не перевод, а подлинник. Это просто другой «Лесной царь» , — писала Цветаева. Действительно, работа Жуковского гениальна. Он несколько меняет замысел Гете и смягчает трагизм поэтического пересказа. Лесной царь в оригинальном произведении куда страшнее, да и сама гибель ребенка трагичнее. От Лесного царя Жуковского веет спокойствием.
ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОТИЧНОГО СТИЛЮ :
символіко-алегоричний тип відображення дійсності, верховенство архітектури в системі мистецтв;
культове призначення мистецтва;
релігійна тематика (співвіднесення з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами);
інтерес до людських почуттів, повернення до індивідуальності;
каркасна система побудови соборів, розкішний декор споруд, скульптурне оздоблення;
величні та витопчепі інтер’єри, шкурні орнаменти, кам’яне мереживо різьби, стрілчаті склепіння, кольорові вітражі у вигляді стрілчатих арок.
Особливості готичної архітектури: міські архітектурні ансамблі (культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі). Міська площа оббудована спорудами з аркадами, тор-гівельні та складські приміщення містяться на нижніх поверхах, вузькі фасади дво- або триповерхових будинків з високими фронтонами; оточення міст — могутні стіни з прикрашеними в'їзними вежами. Замки королів і феодалів — це складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд.
Характерні риси: гостроверхі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас. Собор став вищим зразком синтезу архітектури, скульптури і живопису з багатобарвним сяйвом вітражів, що робили сильпий емоційний вплив на віруючих. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором.
Объяснение:
якось так;)
Переводчик в прозе — раб, переводчик в стихах — соперник» — это знаменитое выражение во многом оправдано творчеством В. А. Жуковского, автора многих оригинальных и неподражаемых переводов.
«Лесной царь» — подлинная жемчужина творчества Жуковского. Это переложение известного произведения Гете «Король эльфов» , выполненное Василием Андреевичем в 1818 году. Высоко оценила в своей статье труд Жуковского М. И. Цветаева. Она писала: «Лучше перевести «Лесного царя» , чем это сделал Жуковский, — нельзя» . И этим многое сказано.
В Жуковского мастерски создана атмосфера тревоги и надвигающейся беды. Кажется, что вот-вот грянет трагедия, читателя уже с первых строк охватывает недоброе предчувствие.
Герои не только реальные люди — отец и сын, но и персонажи фантастического мира — лесной царь и его дочери. Лесной царь пытается заполучить ребенка, отнять его у отца. Он предстает величественным стариком «в темной короне, с густой бородой» и сулит младенцу «золото, радость и перлы» . Однако отец спокоен — он воспринимает страхи сына только лишь как сон больного младенца, как его бред и пустые фантазии. Используя целый комплекс изобразительно-выразительных средств, Жуковский создает таинственный мир, и до конца остается неясным, существовал ли в реальности Лесной царь л в какой момент погибает ребенок. То ли Лесной царь говорит, то ли ветер колышет листву, то ли это его дочери, то ли ветлы седые — атмосфера загадочности сохраняется до конца .
Автор подбирает выразительные эпитеты: «ездок оробелый» , «цветы бирюзовы» , «жемчужны струи» и др. Напряженную обстановку нарисовать антитеза и многочисленные лексические повторы.
В. А. Жуковского «Лесной царь» необыкновенно красива. «За столетие давности это уже не перевод, а подлинник. Это просто другой «Лесной царь» , — писала Цветаева. Действительно, работа Жуковского гениальна. Он несколько меняет замысел Гете и смягчает трагизм поэтического пересказа. Лесной царь в оригинальном произведении куда страшнее, да и сама гибель ребенка трагичнее. От Лесного царя Жуковского веет спокойствием.
Объяснение: