Рома́нс (фр. romance) — многозначный музыкальный и литературный термин, в наиболее распространённом значении — небольшое музыкальное сочинение для голоса в сопровождении инструмента, написанное на стихи лирического содержания. ФОЛЬКЛЕР музыкальной культуры был народ. Он донес до наших дней древнейшие образцы песен, танцев и инструментальных наигрышей. Упомянутые жанры народного творчества принято называть фольклором. Народная музыка создавалась не для слушания, она жила в действии: игре, обряде, труде. Самую обширную область народного музыкального творчества, дошедшего до нас еще с Древней Руси, составляет обрядовый фольклор. Наиболее древними считаются календарно-обрядовые песни. Их содержание связано с представлениями о круговороте природы, с земледельческим календарем. Русские композиторы считали народную музыку источником вдохновения. Они собирали народные песни и часто использовали их в своих произведениях, при этом не теряя своеобразия собственного музыкального языка. Для русской музыкальной культуры первой половины XIX характерно повышенное внимание к опере и камерной вокальной музыке. Воплощая старинные обряды поклонения Солнцу, Николай Андреевич Римский-Корсаков в опере «Снегурочка» широко использует подлинные народные песни и мелодии. Интонации русских былинных напевов звучат в «Песне темного леса» А. П. Бородина, в опере «Садко» Н. А. Римского–Корсакова. Композиторское мастерство Глинки ярче всего проявилось в двух операх- «Жизнь за царя» («Иван Сусанин» ) и «Руслан и Людмила» . Он создал образцы национальной русской оперы- героико-эпическую оперу и оперу- сказку. «Жизнь за царя» написана на историко- патриотический сюжет. Композитор обратился к событиям начала XVII века- борьбе русского народа против польских завоевателей. Опера- сказка «Руслан и Людмила» написана на сюжет одноимённой поэмы А. С. Пушкина. В создании образа большую роль играет оркестр. Чудесная музыка «Лебединого озера» ( 1876г. ), «Спящей красавицы» (1889г. ) и «Щелкунчика» ( 1892г. ) и в наши дни вызывают восхищения. К лучшим произведениям Даргомыжского относится опера «Русалка» ( 1855г. ) Римский – Корсаков обращался и к внутреннему миру человека. В опере сказка «О царе Салтане» ( 1900г. по Пушкину ) композитор прибегает к стилизации под народный жанр. Музыкальное творчество русских композиторов XIX века было прочно связано с народным искусством. Народная музыка, народные сказки, былины, сказания легли в основу многих произведений великих русских композиторов XIX века. С раннего детства мы слушаем фрагменты из балетов «Лебединое озеро» , «Щелкунчик» , «Спящая красавица» , пьесы из «Детского альбома» П. И. Чайковского, «Арагонскую хоту» М. И. Глинки. В них звучат различные танцы: испанский, неаполитанский, китайский, арабский и другие. Русские композиторы всегда интересовались жизнью народов других стран мира, их искусством – литературой, музыкой, живописью. Путешествуя по другим странам, они записывали народные мелодии, использовали их потом в своих произведениях. А иногда композиторы сочиняли свою музыку в духе этих народных мелодий. Русские композиторы XIX века выступили как смелые новаторы. Пролагая новые пути для развития русской оперы, балета, симфонической и камерной музыки композиторы обогащали музыкальный язык, обращаясь к фольклору других народов.
Композитори використовують фантазійні жанри для того, щоб виразити свою уяву та творчу особистість. Фантазійні жанри дають можливість композиторам налаштуватися на свободу творчості та відчуття безмежної світлої просторової дії, що дозволяє створювати музику з настроєм, що виходить за межі звичайного жанрового діапазону. Фантазійні жанри також дозволяють композиторам творити музику з настроєм та образами, що вирізняються з-поміж інших музичних творів того ж періоду.
Деякі з відомих композиторів, які створювали фантазії, відносяться до різних музичних періодів і стилів. Ось декілька з них:
Йоганн Себастьян Бах створив Варіації на тему з Гольберзських варіацій та Фантазію та фугу до мінора.Вольфганг Амадей Моцарт створив Дивертисмент № 2 та Фантазію фа мінор.Клод Дебюссі створив Сюїту "Чистота" та Фантазію для фортепіано та оркестру.Сергій Рахманінов створив Фантазії для фортепіано.Моріс Равель створив Фантазію для двох фортепіано та Фантазію на тему Шуберта.
Фантазійні жанри дозволяють композиторам вільно виразити свою творчість, створювати музику з натхненням та відчуттям свободи. Такі музичні твори зазвичай вирізняються незвичними звуковими кольорами та несподіваними музичними ходами, що робить їх особливо цікавими для слухачів.
Композитори використовують фантазійні жанри для того, щоб виразити свою уяву та творчу особистість. Фантазійні жанри дають можливість композиторам налаштуватися на свободу творчості та відчуття безмежної світлої просторової дії, що дозволяє створювати музику з настроєм, що виходить за межі звичайного жанрового діапазону. Фантазійні жанри також дозволяють композиторам творити музику з настроєм та образами, що вирізняються з-поміж інших музичних творів того ж періоду.
Деякі з відомих композиторів, які створювали фантазії, відносяться до різних музичних періодів і стилів. Ось декілька з них:
Йоганн Себастьян Бах створив Варіації на тему з Гольберзських варіацій та Фантазію та фугу до мінора.Вольфганг Амадей Моцарт створив Дивертисмент № 2 та Фантазію фа мінор.Клод Дебюссі створив Сюїту "Чистота" та Фантазію для фортепіано та оркестру.Сергій Рахманінов створив Фантазії для фортепіано.Моріс Равель створив Фантазію для двох фортепіано та Фантазію на тему Шуберта.Фантазійні жанри дозволяють композиторам вільно виразити свою творчість, створювати музику з натхненням та відчуттям свободи. Такі музичні твори зазвичай вирізняються незвичними звуковими кольорами та несподіваними музичними ходами, що робить їх особливо цікавими для слухачів.