У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
СКРИПКА. Королева оркестра -- скрипка -- самый распространенный струнный смычковый инструмент. "Она в музыке является столь же необходимыминструментом, как в человеческом бытии хлеб насущный", говорили о неймузыканты еще в XVII веке. Скрипки делали во многих странах мира, но лучшие скрипичные мастера жили вИталии, в городе Кремоне. Скрипки, сделанные кремонскими мастерами XVI --XVIII веков Амати, Гварнери и Страдивари, до сих пор . Свято хранили итальянцы секреты своего мастерства. Они умели делать звукскрипок особенно певучим и нежным, похожим на человеческий голос.Знаменитых итальянских скрипок сохранилось до нашего времени не так ужмного, но все они -- на строгом учете. Играют на них лучшие музыканты мира. Корпус скрипки очень изящен: с плавными закруглениями, тонкой "талией".На верхней деке красивые, в виде f вырезы, которые так и называются -- эфы.И размер, и форма корпуса, и все мельчайшие его детали, даже качество лака,которым он покрыт, тщательно продуманы. Ведь все влияет на звук капризногоинструмента. К корпусу скрипки прикреплен гриф, который заканчиваетсязавитком. Перед завитком в желобке отверстия, в которые вставлены колки.Они натягивают струны, с другой стороны плотно закрепленные у подгрифка. Всередине корпуса, приблизительно между эфами, на двух ножках стоитподставка. Через нее проходят струны. Их четыре. Они носят название техзвуков, на которые настроены: ми, ля, ре и соль или басок, считая от самойвысокой струны. Общий диапазон скрипки -- от соль малой до соль четвертой октавы. Скрипачизменяет высоту звука, прижимая струну к грифу пальцами левой руки. Чтобыбыло удобно играть, он кладет скрипку на плечо и придерживает ееподбородком. В правой руке он держит смычок, которым водит по струнам. Смычок -- это тоже важная деталь. От него во многом зависит характерзвучания. Состоит смычок из трости или древка, на нижнем конце которогоприкреплена колодочка. Она служит для натягивания волоса, который с другойстороны прикреплен к трости неподвижно. Если мы зацепим струну пальцем, а затем отпустим, звук быстро угаснет.Смычок же можно вести по струне непрерывно в течение долгого времени, извук будет тянуться также непрерывно. Поэтому скрипка очень певуча. На нейможно исполнять длинные плавные мелодии, как иногда говорят, "на одномдыхании", то есть не прерывая их паузами или цезурами. Говорят, что скрипка поет. И правда, звучание ее похоже на трепетныйчеловеческий голос. Но она умеет не только петь. Есть много различных так называемых штрихов, которые применяют при игре на скрипке.Можно играть не на одной, а на двух соседних струнах сразу. Тогда звучатдве мелодии. Больше чем два звука одновременно извлечь нельзя, так какструны расположены не плоско, а на закругленной подставке. Однако скрипачииграют аккорды из трех и четырех нот особым приемом -- арпеджиато, берязвуки не одновременно, а один за другим, быстро скользнув по струнамсмычком. В оркестре скрипки -- главные инструменты. Им поручают ответственныеэпизоды. Вспомните, как часто в оркестровых пьесах слышится пение скрипок;иногда широкое и спокойное, иногда взволнованное, а порою и драматическинапряженное. А в Польке-пиццикато братьев Иоганна и Иозефа Штраусов инекоторых других произведениях скрипки использованы совсем необычно:исполнители играют на них не смычком, а защипывая струны пальцами, как нащипковых инструментах. Этот прием называется пиццикато.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.