Бувають професії, де мало тільки бажання, потрібен талант, схильність, і таким професіям навчити напевно не можна. Одна з таких - режисер. Звичайно, тебе навчать майстерності режисури, але ніхто не дасть гарантії, що ти станеш відомим і затребуваним режисером. Знаєте чому? Тому що тут талант потрібен, здібності, а це вже вроджене. У моїх очах режисер - це дивовижна людина, яка створює іншу реальність, змушує дивитися на світ своїми очима, бачить дивне в звичайному і допомагає побачити це глядачам.
Режисер дивовижна людина ще й тому, що має великий розмах діяльності. Він може бути письменником, актором, оператором, монтажером, художником і взагалі, на всі руки майстром, а ще тонким психологом і шукачем кращих сценаріїв. Чи не написати тут все вміння та знання, якими повинен володіти справжній режисер. Тому іноді здається, що режисер не дивовижна людина, а взагалі не людина. У режисера величезний світ, який він дарує глядачеві. Саме дарує, тому що, я вважаю, не буває справжнього мистецтва заради грошей, слави чи ще чогось, є лише мистецтво заради мистецтва.
Одного разу, в п'ятому класі мене дивним чином занесло в театральний гурток. Саме тоді я вирішила, ким хочу стати.
Я вибрала цю професію, тому що знаю: «Мені туди». Думок про інші професії вже просто немає. Що мене приваблює в режисурі? Величезне поле для творчості, це те місце, де можна викластися по повній, де все кипить і рухається. Хіба це не життя? Ти постійно чогось вчишся, пробуєш, злітаєш і падаєш. Це одна з найбільш ненудних професій, а мені це і потрібно. Режисер разом з тим і складна професія, але мене це тільки привертає, адже я не математик, щоб шукати легких шляхів. Нудно як-не-як, коли все одноманітне і виходить без особливих зусиль. Зате перемога, що дісталася насилу, набагато вище цінується і радості більше доставляє. Режисура, це як сенс життя, це ще один б висловитися, залишити в цьому світі щось від себе, адже негоже якось прожити життя в цьому світі і не залишити після себе нічогісінько корисного для інших. Це як прийти в гості без подарунка, або поїсти в ресторані і не заплатити.
Я не вважаю професію режисера краще якихось інших, тому що «мами різні потрібні, мами різні важливі». Але особисто для мене ця професія найкращий варіант, тому що я себе бачу в цій діяльності, тому що закохалася в режисуру і вже не можу відірватися, тому що загорілася цією ідеєю, і, судячи з усього, горіти ще буду довго.
Бувають професії, де мало тільки бажання, потрібен талант, схильність, і таким професіям навчити напевно не можна. Одна з таких - режисер. Звичайно, тебе навчать майстерності режисури, але ніхто не дасть гарантії, що ти станеш відомим і затребуваним режисером. Знаєте чому? Тому що тут талант потрібен, здібності, а це вже вроджене. У моїх очах режисер - це дивовижна людина, яка створює іншу реальність, змушує дивитися на світ своїми очима, бачить дивне в звичайному і допомагає побачити це глядачам.
Режисер дивовижна людина ще й тому, що має великий розмах діяльності. Він може бути письменником, актором, оператором, монтажером, художником і взагалі, на всі руки майстром, а ще тонким психологом і шукачем кращих сценаріїв. Чи не написати тут все вміння та знання, якими повинен володіти справжній режисер. Тому іноді здається, що режисер не дивовижна людина, а взагалі не людина. У режисера величезний світ, який він дарує глядачеві. Саме дарує, тому що, я вважаю, не буває справжнього мистецтва заради грошей, слави чи ще чогось, є лише мистецтво заради мистецтва.
Одного разу, в п'ятому класі мене дивним чином занесло в театральний гурток. Саме тоді я вирішила, ким хочу стати.
Я вибрала цю професію, тому що знаю: «Мені туди». Думок про інші професії вже просто немає. Що мене приваблює в режисурі? Величезне поле для творчості, це те місце, де можна викластися по повній, де все кипить і рухається. Хіба це не життя? Ти постійно чогось вчишся, пробуєш, злітаєш і падаєш. Це одна з найбільш ненудних професій, а мені це і потрібно. Режисер разом з тим і складна професія, але мене це тільки привертає, адже я не математик, щоб шукати легких шляхів. Нудно як-не-як, коли все одноманітне і виходить без особливих зусиль. Зате перемога, що дісталася насилу, набагато вище цінується і радості більше доставляє. Режисура, це як сенс життя, це ще один б висловитися, залишити в цьому світі щось від себе, адже негоже якось прожити життя в цьому світі і не залишити після себе нічогісінько корисного для інших. Це як прийти в гості без подарунка, або поїсти в ресторані і не заплатити.
Я не вважаю професію режисера краще якихось інших, тому що «мами різні потрібні, мами різні важливі». Але особисто для мене ця професія найкращий варіант, тому що я себе бачу в цій діяльності, тому що закохалася в режисуру і вже не можу відірватися, тому що загорілася цією ідеєю, і, судячи з усього, горіти ще буду довго.
1797 год, 31 января – Родился в Вене, в предместье Лихтенталь, в квартале Химмельпфортгрунд.
1803 – Начало занятий в школе отца.
1808 – Поступление в императорский конвикт.
1810 – Первые попытки творчества.
1812 – Смерть матери;
учение у Сальери.
1813 – Вторичная женитьба отца;
Первая симфония;
уход из конвикта.
1814 – Работа учителя в школе отца;
«Маргарита за прялкой».
1815 – «Лесной царь», «Розочка» и другие песни, 4 оперы, 2 мессы, «Трагическая» и до-мажорная симфонии, 2 фортепьянные сонаты.
1816 – Песня «Скиталец».
1817 – Уход из школы отца;
«Смерть и девушка», «Форель», «Ганимед» и другие песни.
1818 – Первая поездка в Желиз.
1819 – Поездка с Фоглем в Верхнюю Австрию;
«Форелленквинтет».
1820 – Премьеры «Близнецов» и «Волшебной арфы»;
выход в свет «Лесного царя» и «Маргариты за прялкой».
1821 – Первое публичное исполнение Фоглем «Лесного царя».
1822 – «Неоконченная» симфония, фортепьянная фантазия «Скиталец». Новелла «Мой сон»;
встреча с Вебером.
1823 – Болезнь;
первое представление «Розамунды»;
вокальный цикл «Прекрасная мельничиха».
1824 – Вторая поездка в Желиз.
1825 – Поездка с Фоглем по Верхней Австрии и в Зальцбург;
песни на тексты Вальтера Скотта;
«Гастайнская» (утерянная) симфония.
1826 – Струнный квартет «Смерть и девушка», фортепьянное трио-си-бемоль мажор.
1827 – Вокальный цикл «Зимний путь», фортепьянное трио ми-бемоль-мажор, музыкальные моменты;
смерть Бетховена;
поездка в Грац.
1828 – Авторский концерт. Большая до-мажорная симфония, фортепьянные экспромты, кантата «Победная песнь Мириам», струнный квинтет, последние песни – «Двойник», «Приют», «Голубиная почта» и другие;
работа над оперой «Граф фон Глейхен».
1828, 19 ноября – Смерть.