Бакалейников Николай Романович (1881-1957) Композитор, музыкант-исполнитель. Педагог. В 1919-1931 годы дирижер свердловского театра оперы и балета. В 1933-1949 годы работал в театре драмы. В 1940-1956 годы завкафедрой духовых инструментов уральской консерватории. Свердловск
Белоглазов Григорий Никандрович (1902-1988) Композитор. Педагог. Преподаватель уральской консерватории. Член союза композиторов. Знаменательная веха в творчестве вокально-симфоническая поэма "Екатеринбург-Свердловск" (1936). Свердловск
Блинов Евгений Григорьевич (род.1925) Дирижер. Балалаечник. Народный артист РСФСР (1985). С 1963 года работает в Уральской консерватории: сначала ректором, затем завкафедрой. Екатеринбург
Гибалин Борис Дмитриевич (1911-1982) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1956) и Бурятии (1971). Много работал в Свердловской филармонии и Уральской консерватории. Свердловск
Гилев Сергей Васильевич (07 (19).08.1854, поселок Кудымкорское Пермской губернии - 06.10.1933, Рязань), певец (баритон), педагог, музыкально-общественный деятель, первый исполнитель партии Евгения Онегина в одноименной опере П.Чайковского (спектакль студентов Московской консерватории 16.03.1879). Окончил Московскую консерваторию по классу Дж. Гальвани (1879). С оперной труппой П.Медведева прибыл на Урал и остался в Екатеринбурге В 1880-82 организовал музыкальный класс и любительский хор. Концерты капеллы С.Гилева проходили в уральских и других провинциальных городах страны. В 1880-е был одним из старшин Екатеринбургского музыкального кружка. В 1890-е вел музыкально деятельность в Казани. В первые 10-летия XX в. - профессионального пения в Московском филармоническом обществе. С 1925 преподавал в музыкально-педагогическом училище Рязани.
Глаголев Владимир Александрович (1911-1983) Хоровой дирижер. Педагог. Заслуженный работник культуры РСФСР (1965). С 1946 года преподавал в Уральской консерватории. Свердловск
Городцов Александр Дмитриевич (1857-1918) Хоровой дирижер. Музыкант. Оперный певец. Организатор певческого дела на Урале. Организатор певческих классов в Перми и Екатеринбурге. Пермь
Кацман Клара Абрамовна (род.1916) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1969) и народная артистка России (1992). С 1943 года в Свердловске. Опера "Половодье" (1962), балет "Каслинский павильон" (1967) и др. Екатеринбург
Лидский Михаил Исаакович (1886-1949) Скрипач. Педагог. Заслуженный артист РСФСР (1933). В 1919-1945 годы концертмейстер театра оперы и балета Свердловска. Преподавал в музыкальном училище и уральской консерватории. Работал завкафедрой. Свердловск
Лисс Дмитрий Главный дирижер Уральского академического филармонического оркестра. Екатеринбург
Лукошков Иван Тимофеевич (ум.1621) Мастер знаменного пения. Распевщик (композитор) Строгановской школы в русской музыке.
Никольская Любовь Борисовна (1909-1984) Композитор. Педагог. С 1948 года преподаватель уральской консерватории. Особое место в творчестве занимают сочинения для детей и юношества. Свердловск
Паверман Марк Израилевич (1907-1993) Дирижер. Народный артист РСФСР (1962). В 1934-1943 годы работал в Свердловске, в том числе в филармонии. С 1941 по 1986 годы преподавал в Уральской консерватории. Основатель уральской школы оперно-симфонического дирижирования. Свердловск
Пузей Николай Михайлович (род.1915) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1977). Преподает в Уральской консерватории. Профессор. Екатеринбург
Родыгин Евгений Павлович (род.1925) Композитор. Заслуженный деятель искусств Бурятии (1963) и РСФСР (1973). Автор множества песен. Наиболее известны "Уральская рябинушка", Куда бежишь, тропинка милая?", "Песня о Свердловске". Екатеринбург
Смирнов Михаил Дмитриевич (род.1929) Композитор. Музыкант-исполнитель. Заслуженный деятель искусств России (1981). С 1961 года преподает в Челябинске. В творчестве широко представлены произведения на стихи уральских авторов. Челябинск
Топорков Геральд Николаевич (1928-1977) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1973). Преподаватель Уральской консерватории в 1955-1977 годы. В творчестве пять симфоний, множество песен. Свердловск
Уткин Владимир Федорович (1920-1994) Композитор. Дирижер. Пианист. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1969). В 1947-1970 годах дирижер театра музыкальной комедии Свердловска. Оперетты, танцевальные сюиты, песни. Екатеринбург
Фридлендер Александр Григорьевич (1906-1980) Композитор. Дирижер. Заслуженный артист РСФСР (1958). 1947-1974 годы - дирижер симфонического оркестра Свердловской филармонии. С 1946 года преподает в Уральской консерватории. Свердловск
Фролов Маркиан Петрович (1892-1944) Композитор. Пианист. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1944). Сочинения: оратория, увертюры, Камерно-инструментальные произведения. Свердловск
Хлопков Николай Михайлович (1908-1986) Композитор. Дирижер. Педагог. Сочинения: симфонии, симфонические поэмы "Девушка и смерть" (1946) и "Кубанское море" (1969), оратория "Слово о матери" (1973) и др. Свердловск
Театра́льне мисте́цтво (англ. Performing arts) — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за до сценічної дії акторів перед глядачами.
Театр — вид мистецтва, художньо освоює світ через драматичну дію, що здійснюється творчим колективом.
Основа театру — драматургія. Синтетичність театрального мистецтва визначає його колективний характер: у виставі об'єднуються творчі зусилля драматурга, режисера, художника, композитора, хореографа, актора.
Театральні постановки поділяються за жанрами:
Драма;
Трагедія;
Комедія;
Мюзикл і т. д.
Театральне мистецтво сягає своїм корінням в глибоку старовину. Його найважливіші елементи існували вже в первісних обрядах, в тотемічних танцях, в копіюванні повадок тварин і т. д.
Природа мистецтва театру синтетична, адже його художній образ виникає завдяки синтезу драматургії, архітектури живопису, скульптури, музики, майстерності актора. Отже, можна певну закономірність у розвитку процесу синтезації видів мистецтва. Якщо архітектура, живопис, скульптура взаємодіють переважно між собою, то мистецтво хореографії та театру, а далі ми побачимо, що і мистецтво кіно, використовує міжвидовий синтез.
Мистецтво театру цілком слушно вважають колективною творчістю. Порівняно з мистецтвом музики та хореографії процес співтворчості в театрі значно ускладнюється: у постановці спектаклю безпосередньо беруть участь принаймні п'ять осіб, але іноді у виставі бере участь один актор — це моновистава. Тільки, якщо всі вони стають співавторами, спектакль перетворюється у витвір мистецтва. Велика відповідальність при його створенні покладається на режисера-постановника, оскільки саме він повинен передати задум драматурга, створити необхідну атмосферу дії, вибудувати композицію спектаклю таким чином, аби вона якомога глибше і яскравіше донесла до глядача основну його ідею. Цей процес надзвичайно складний особливо тоді, коли драматурга і режисера розділяє значний часовий проміжок: необхідно передати атмосферу тієї епохи, у межах якої розгортається дія спектаклю, відтворити специфіку побуту, особливості костюмів тощо. Саме це і допомагає зробити режисерові художник, а музичне оформлення, що покладається на композитора, дає змогу посилити драматичне напруження дії, створити важливий емоційний фон спектаклю.
Зв'язуючою ланкою між драматургом і режисером є актор, який не доводить їхній задум до глядача, а й примушує повірити його в те, що відбувається на сцені. Саме актор може порушити міру умовності, що притаманна мистецтву театру. Проте створити повноцінний образ здатний тільки справжній актор, який володіє засобами акторської майстерності: системою зображувально-виражальних прийомів (міміка, дикція, інтонація, пластика, рух тощо), фантазією, вмінням імпровізувати та ін. Це дає можливість акторові встановити емоційний контакт з глядачем, примусити останнього співпереживати дії, що розгортаються на сцені.
Важлива специфічна особливість театру, яка відрізняє його переважно від усіх видів мистецтва (виняток — хореографія), полягає у тому, що глядач має змогу стати свідком процесу художньої творчост гати створення художнього образу власними очима. Естетичний вплив справжнього театрального мистецтва, що викликає почуття емпатії — співпереживання у глядача, приводить його до катарсису — духовного очищення, а саме в цьому і полягає надзавдання мистецтва взагалі.
Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античній літературі, відомо також, що в і Давньому Єгипті були театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів.
З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в Китаї (куй-лей-сі), Японії, [[Інджхуууйж ія|Індії]], Індонезії тощо.
Виготовлення ляльок, зокрема великого розміру, приміром з пап'є-маше, практикувалося й зустрічається в наш час для участі у святковій ході, скажімо під час карнавалів у Іспанії, Франції та Німеччині.
У Туреччині (від доби Османської імперії) та в прилеглих народів (наприклад, у вірмен) поширення набув театр тіней караґьоз.
До початку XIX століття народний театр ляльок поступився напівпрофесійному — у період розквіту романтизму місцева інтелігенція починає ладнати аматорські лялькові вистави, що часто поєднуються з вивченням і збереженням народних традицій. Дуже швидко на це приходить мода — і ось уже відвідання таких, часто ліричних або сатиричних вистав, нерідко з додаванням етнографічних чи соціальних деталей і дуже часто на невибагливий сюжет про кохання людей з різних станів суспільства, стає дуже популярним в середовищі освіченого міщанства. Відомо, що навіть класики світової літератури Жорж Санд, Анатоль Франс, Моріс Метерлінк і Бернард Шоу писали для лялькового театру.
ВОТ. ВЫБЫРАЙ ПРО ЛЮБЫХ.
Бакалейников Николай Романович (1881-1957) Композитор, музыкант-исполнитель. Педагог. В 1919-1931 годы дирижер свердловского театра оперы и балета. В 1933-1949 годы работал в театре драмы. В 1940-1956 годы завкафедрой духовых инструментов уральской консерватории. Свердловск
Белоглазов Григорий Никандрович (1902-1988) Композитор. Педагог. Преподаватель уральской консерватории. Член союза композиторов. Знаменательная веха в творчестве вокально-симфоническая поэма "Екатеринбург-Свердловск" (1936). Свердловск
Блинов Евгений Григорьевич (род.1925) Дирижер. Балалаечник. Народный артист РСФСР (1985). С 1963 года работает в Уральской консерватории: сначала ректором, затем завкафедрой. Екатеринбург
Гибалин Борис Дмитриевич (1911-1982) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1956) и Бурятии (1971). Много работал в Свердловской филармонии и Уральской консерватории. Свердловск
Гилев Сергей Васильевич (07 (19).08.1854, поселок Кудымкорское Пермской губернии - 06.10.1933, Рязань), певец (баритон), педагог, музыкально-общественный деятель, первый исполнитель партии Евгения Онегина в одноименной опере П.Чайковского (спектакль студентов Московской консерватории 16.03.1879). Окончил Московскую консерваторию по классу Дж. Гальвани (1879). С оперной труппой П.Медведева прибыл на Урал и остался в Екатеринбурге В 1880-82 организовал музыкальный класс и любительский хор. Концерты капеллы С.Гилева проходили в уральских и других провинциальных городах страны. В 1880-е был одним из старшин Екатеринбургского музыкального кружка. В 1890-е вел музыкально деятельность в Казани. В первые 10-летия XX в. - профессионального пения в Московском филармоническом обществе. С 1925 преподавал в музыкально-педагогическом училище Рязани.
Глаголев Владимир Александрович (1911-1983) Хоровой дирижер. Педагог. Заслуженный работник культуры РСФСР (1965). С 1946 года преподавал в Уральской консерватории. Свердловск
Городцов Александр Дмитриевич (1857-1918) Хоровой дирижер. Музыкант. Оперный певец. Организатор певческого дела на Урале. Организатор певческих классов в Перми и Екатеринбурге. Пермь
Кацман Клара Абрамовна (род.1916) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1969) и народная артистка России (1992). С 1943 года в Свердловске. Опера "Половодье" (1962), балет "Каслинский павильон" (1967) и др. Екатеринбург
Лидский Михаил Исаакович (1886-1949) Скрипач. Педагог. Заслуженный артист РСФСР (1933). В 1919-1945 годы концертмейстер театра оперы и балета Свердловска. Преподавал в музыкальном училище и уральской консерватории. Работал завкафедрой. Свердловск
Лисс Дмитрий Главный дирижер Уральского академического филармонического оркестра. Екатеринбург
Лукошков Иван Тимофеевич (ум.1621) Мастер знаменного пения. Распевщик (композитор) Строгановской школы в русской музыке.
Никольская Любовь Борисовна (1909-1984) Композитор. Педагог. С 1948 года преподаватель уральской консерватории. Особое место в творчестве занимают сочинения для детей и юношества. Свердловск
Паверман Марк Израилевич (1907-1993) Дирижер. Народный артист РСФСР (1962). В 1934-1943 годы работал в Свердловске, в том числе в филармонии. С 1941 по 1986 годы преподавал в Уральской консерватории. Основатель уральской школы оперно-симфонического дирижирования. Свердловск
Пузей Николай Михайлович (род.1915) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1977). Преподает в Уральской консерватории. Профессор. Екатеринбург
Родыгин Евгений Павлович (род.1925) Композитор. Заслуженный деятель искусств Бурятии (1963) и РСФСР (1973). Автор множества песен. Наиболее известны "Уральская рябинушка", Куда бежишь, тропинка милая?", "Песня о Свердловске". Екатеринбург
Смирнов Михаил Дмитриевич (род.1929) Композитор. Музыкант-исполнитель. Заслуженный деятель искусств России (1981). С 1961 года преподает в Челябинске. В творчестве широко представлены произведения на стихи уральских авторов. Челябинск
Топорков Геральд Николаевич (1928-1977) Композитор. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1973). Преподаватель Уральской консерватории в 1955-1977 годы. В творчестве пять симфоний, множество песен. Свердловск
Уткин Владимир Федорович (1920-1994) Композитор. Дирижер. Пианист. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1969). В 1947-1970 годах дирижер театра музыкальной комедии Свердловска. Оперетты, танцевальные сюиты, песни. Екатеринбург
Фридлендер Александр Григорьевич (1906-1980) Композитор. Дирижер. Заслуженный артист РСФСР (1958). 1947-1974 годы - дирижер симфонического оркестра Свердловской филармонии. С 1946 года преподает в Уральской консерватории. Свердловск
Фролов Маркиан Петрович (1892-1944) Композитор. Пианист. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1944). Сочинения: оратория, увертюры, Камерно-инструментальные произведения. Свердловск
Хлопков Николай Михайлович (1908-1986) Композитор. Дирижер. Педагог. Сочинения: симфонии, симфонические поэмы "Девушка и смерть" (1946) и "Кубанское море" (1969), оратория "Слово о матери" (1973) и др. Свердловск
надеюсь Объяснение:
Театра́льне мисте́цтво (англ. Performing arts) — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за до сценічної дії акторів перед глядачами.
Театр — вид мистецтва, художньо освоює світ через драматичну дію, що здійснюється творчим колективом.
Основа театру — драматургія. Синтетичність театрального мистецтва визначає його колективний характер: у виставі об'єднуються творчі зусилля драматурга, режисера, художника, композитора, хореографа, актора.
Театральні постановки поділяються за жанрами:
Драма;
Трагедія;
Комедія;
Мюзикл і т. д.
Театральне мистецтво сягає своїм корінням в глибоку старовину. Його найважливіші елементи існували вже в первісних обрядах, в тотемічних танцях, в копіюванні повадок тварин і т. д.
Природа мистецтва театру синтетична, адже його художній образ виникає завдяки синтезу драматургії, архітектури живопису, скульптури, музики, майстерності актора. Отже, можна певну закономірність у розвитку процесу синтезації видів мистецтва. Якщо архітектура, живопис, скульптура взаємодіють переважно між собою, то мистецтво хореографії та театру, а далі ми побачимо, що і мистецтво кіно, використовує міжвидовий синтез.
Мистецтво театру цілком слушно вважають колективною творчістю. Порівняно з мистецтвом музики та хореографії процес співтворчості в театрі значно ускладнюється: у постановці спектаклю безпосередньо беруть участь принаймні п'ять осіб, але іноді у виставі бере участь один актор — це моновистава. Тільки, якщо всі вони стають співавторами, спектакль перетворюється у витвір мистецтва. Велика відповідальність при його створенні покладається на режисера-постановника, оскільки саме він повинен передати задум драматурга, створити необхідну атмосферу дії, вибудувати композицію спектаклю таким чином, аби вона якомога глибше і яскравіше донесла до глядача основну його ідею. Цей процес надзвичайно складний особливо тоді, коли драматурга і режисера розділяє значний часовий проміжок: необхідно передати атмосферу тієї епохи, у межах якої розгортається дія спектаклю, відтворити специфіку побуту, особливості костюмів тощо. Саме це і допомагає зробити режисерові художник, а музичне оформлення, що покладається на композитора, дає змогу посилити драматичне напруження дії, створити важливий емоційний фон спектаклю.
Зв'язуючою ланкою між драматургом і режисером є актор, який не доводить їхній задум до глядача, а й примушує повірити його в те, що відбувається на сцені. Саме актор може порушити міру умовності, що притаманна мистецтву театру. Проте створити повноцінний образ здатний тільки справжній актор, який володіє засобами акторської майстерності: системою зображувально-виражальних прийомів (міміка, дикція, інтонація, пластика, рух тощо), фантазією, вмінням імпровізувати та ін. Це дає можливість акторові встановити емоційний контакт з глядачем, примусити останнього співпереживати дії, що розгортаються на сцені.
Важлива специфічна особливість театру, яка відрізняє його переважно від усіх видів мистецтва (виняток — хореографія), полягає у тому, що глядач має змогу стати свідком процесу художньої творчост гати створення художнього образу власними очима. Естетичний вплив справжнього театрального мистецтва, що викликає почуття емпатії — співпереживання у глядача, приводить його до катарсису — духовного очищення, а саме в цьому і полягає надзавдання мистецтва взагалі.
Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античній літературі, відомо також, що в і Давньому Єгипті були театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів.
З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в Китаї (куй-лей-сі), Японії, [[Інджхуууйж ія|Індії]], Індонезії тощо.
Виготовлення ляльок, зокрема великого розміру, приміром з пап'є-маше, практикувалося й зустрічається в наш час для участі у святковій ході, скажімо під час карнавалів у Іспанії, Франції та Німеччині.
У Туреччині (від доби Османської імперії) та в прилеглих народів (наприклад, у вірмен) поширення набув театр тіней караґьоз.
До початку XIX століття народний театр ляльок поступився напівпрофесійному — у період розквіту романтизму місцева інтелігенція починає ладнати аматорські лялькові вистави, що часто поєднуються з вивченням і збереженням народних традицій. Дуже швидко на це приходить мода — і ось уже відвідання таких, часто ліричних або сатиричних вистав, нерідко з додаванням етнографічних чи соціальних деталей і дуже часто на невибагливий сюжет про кохання людей з різних станів суспільства, стає дуже популярним в середовищі освіченого міщанства. Відомо, що навіть класики світової літератури Жорж Санд, Анатоль Франс, Моріс Метерлінк і Бернард Шоу писали для лялькового театру.