1934 жылы Е.Г. Брусиловский казақтың тұңғыш операсы "Қыз Жібекті", одан кейінгі жылдары Жұбанов пен Л.А. Хамиди "Абай" (1944), М.Төлебаев "Біржан - Сара" (1946), Қ.Қожамияров "Назугум" (1956), С.Мұхамеджанов "Айсұлу" (1964), Е.Рахмадиев "Қамар сұлу" (1963) және Ғ.Жұбанова "Еңлік-Кебекті" (1975) жазып, ұлттық операны кәсіби тұрғыда жаңа белеске көтерді. Егемендік алғаннан кейінгі жылдары қазақ операсы жаңа сатыға көтерілді. Е.Рахмадиевтің "Абылай хан" операсы (2004) елеулі оқиғаға айналды. 2000 жылы Астана қаласында Опера және балет театры ашылды. 2013 жылы Астана қаласында жаңа "Астана-опера" ұлттық опера және балет театры ашылды.
Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
1934 жылы Е.Г. Брусиловский казақтың тұңғыш операсы "Қыз Жібекті", одан кейінгі жылдары Жұбанов пен Л.А. Хамиди "Абай" (1944), М.Төлебаев "Біржан - Сара" (1946), Қ.Қожамияров "Назугум" (1956), С.Мұхамеджанов "Айсұлу" (1964), Е.Рахмадиев "Қамар сұлу" (1963) және Ғ.Жұбанова "Еңлік-Кебекті" (1975) жазып, ұлттық операны кәсіби тұрғыда жаңа белеске көтерді. Егемендік алғаннан кейінгі жылдары қазақ операсы жаңа сатыға көтерілді. Е.Рахмадиевтің "Абылай хан" операсы (2004) елеулі оқиғаға айналды. 2000 жылы Астана қаласында Опера және балет театры ашылды. 2013 жылы Астана қаласында жаңа "Астана-опера" ұлттық опера және балет театры ашылды.
Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.