ответ: Украинський народ. Всесвитньо-культурне значення украинськой народной Фольклористи підрахували, що досі було записано понад півмільйона українських народних пісень. З них опубліковано лише неповних десять процентів, найбільше у п'ятдесятитомнику «Українська народна творчість» та десятитомному корпусі «Українські народні мелодії», який охоплює 11 447 записів[2].
Питання авторства української народної пісні
Першотворці народних пісень, як правило, невідомі, або взагалі не можуть бути визначені через колективне авторство. Народна пам'ять зберегла лише деякі імена авторів пісень, які стали народними. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки»; козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Друга частина народних пісень — літературного походження: «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Шевченко), «Ніч яка місячна» (М. Старицький)
Литовско-русское государство (сер. XIII - сер. XVI вв. )
На территории Восточной Европы в течение более трех столетий существовало сильное Литовско-Русское государство. Великое княжество Литовское и Русское возникло на землях бывшей Киевской державы, куда не «пришли» монголы. Объединение западно-русских земель началось во второй трети XIII века при Великом князе Литовском Миндовге. В период правления Гедимина и его сына Ольгерда территориальное расширение Литвы продолжалось. В ее состав вошли Полоцкое, Витебское, Минское, Друцкое княжества, Турово-Пинское Полесье, Берестейщина, Волынь, Подолье, Черниговская земля и часть Смоленщины. В 1362 году князь Ольгерд разбил татар в битве при Синей Воде и овладел Подолией и Киевом
ответ: Украинський народ. Всесвитньо-культурне значення украинськой народной Фольклористи підрахували, що досі було записано понад півмільйона українських народних пісень. З них опубліковано лише неповних десять процентів, найбільше у п'ятдесятитомнику «Українська народна творчість» та десятитомному корпусі «Українські народні мелодії», який охоплює 11 447 записів[2].
Питання авторства української народної пісні
Першотворці народних пісень, як правило, невідомі, або взагалі не можуть бути визначені через колективне авторство. Народна пам'ять зберегла лише деякі імена авторів пісень, які стали народними. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки»; козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Друга частина народних пісень — літературного походження: «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Шевченко), «Ніч яка місячна» (М. Старицький)
Объяснение: Всё что смог написал!
Литовско-русское государство (сер. XIII - сер. XVI вв. )
На территории Восточной Европы в течение более трех столетий существовало сильное Литовско-Русское государство. Великое княжество Литовское и Русское возникло на землях бывшей Киевской державы, куда не «пришли» монголы. Объединение западно-русских земель началось во второй трети XIII века при Великом князе Литовском Миндовге. В период правления Гедимина и его сына Ольгерда территориальное расширение Литвы продолжалось. В ее состав вошли Полоцкое, Витебское, Минское, Друцкое княжества, Турово-Пинское Полесье, Берестейщина, Волынь, Подолье, Черниговская земля и часть Смоленщины. В 1362 году князь Ольгерд разбил татар в битве при Синей Воде и овладел Подолией и Киевом