Плач Ярославни І каже:«Дужий і старий, Широкий Дніпре не малий! Пробив єси високі скали, Текучі в землю воловчана, Носив єси на байдаках На половчан,на Кобяка Дружину тую Святославлю!... О мій Словутицю преславний! Моє ти ладо принеси, Шоб я постіль весела-слала, У море сліз не посилала,- Сльзами море не долить».
І каже:«Дужий і старий,
Широкий Дніпре не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучі в землю воловчана,
Носив єси на байдаках
На половчан,на Кобяка
Дружину тую Святославлю!...
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Шоб я постіль весела-слала,
У море сліз не посилала,-
Сльзами море не долить».