У 1980 р. рівень Мертвого моря був нижчим за рівень Світового океану на 395 м,а у 2017 р.- на 425 м. На скільки відсотків знизився рівень Мертвого моря?(результат округліть до десятих.)
Знаменитий афінський політичний діяч Перікл жив у 490-429 рр.. до н.е. Належачи до впливового аристократичного роду, отримав чудове утворення під керівництвом філософа Анаксагора. З самого початку політичної діяльності примкнув до середніх верствам рабовласницької демократії, очолюваної в той час Ефіальт - людиною, всіма силами прагнули до обмеження влади аристократії. Згодом, після загибелі Ефіальт, Перикл став вождем афінської демократії, це час відповідало періоду її розквіту.
Будучи видатним оратором, протягом п'ятнадцяти років (в період від 444 до 429 р. до н.е.) Перикл обіймав посаду першого стратега і правителя афінської держави. У своїй політичній діяльності він ратував за інтереси середніх верств афінського демосу - торговців, судновласників, власників майстерень, малих і середніх землевласників.
Під час правління Перікла було завершено формування Афінської держави: верховна влада перейшла до народних зборів, відбулася фактична відміна майнового цензу і заміна голосування жеребкуванням при обранні більшості посадових осіб, була введена оплата за державну й військову службу.
Правління Перікла було відзначено розквітом культури і мистецтва, широкомасштабним будівництвом (Парфенон, Пропілеї, Одеон та ін), яке дало роботу багатьом громадянам, створенням спеціального фонду для роздачі незаможним громадянам грошей на відвідання театру (так званий теорікон), здійснювався висновок бідноти в окремі поселення (Клерухії). Проте всі ці заходи стосувалися лише повноправних громадян.
У зовнішній політиці Перикл дотримувався принципів зміцнення морського флоту (як наслідок - встановлення гегемонії Афінського морського союзу в Греції та Середземномор'ї) і позицій на чорноморському узбережжі, посилення влади Афін над союзниками (придушення повстань на Евбее 445 р. до н.е. і Самосі - 440 р. до н.е.). В якості стратега Перикл особисто керував низкою військових кампаній та експедицій, придушуючи спроби окремих міст вийти з Делосського союзу.
За рік до смерті (у 430 р. до н.е.) Перікла не обрали стратегом, звинувативши у фінансових зловживаннях, і наклали великий грошовий штраф. Незважаючи на це, в 429 р. до н.е. вплив Перікла відновилося, і він знову став стратегом Афінської держави. Настільки висока популярність Перікла пояснюється тим, що проведена ним політика відповідала інтересам більшості афінських громадян. Проте незабаром після повернення до державної діяльності Перикл помер, імовірно від чуми, що лютує в Греції в той час.
Греція при Перикл досягла небувалих висот інтелектуального розвитку, час правління цього великого полководця і оратора отримало назву «Перикла Вік». Афіни стали найбільшим політичним, економічним і культурним центром елліністичного світу.
Все мы знаем, что солнце – главное небесное светило, которое дает тепло, свет и жизнь. В его образе с древних пор представляли различных богов. Слишком много света и солнца не бывает людских сердцах.
Например, если мы обратимся к творчеству Винсента Ван Гога, то заметим, что цвет – это его большая страсть. Экспрессия, искрящийся, чистый солнечный свет, который заливает все вокруг и проникает в самую сущность окружающего мира, является для него целью жизни. Чтобы найти максимальный свет, художник даже переселялся на юг Франции. Это привело к нахождению самого солнечного образа в природе – подсолнуха. Этюды Ван Гога уже много десятилетий дарят удивительный свет почитателям его творчества. Автор называл эти произведения «симфонией синего и желтого» .
Еще хочется отметить картину В. Цыплакова «Мороз и солнце» . Когда я ее увидел, она меня очень впечатлила. Название картины повторяет начало стихотворения известного русского поэта А. С. Пушкина «Зимнее утро» . Да и само описание зимнего пейзажа в стихотворении прекрасно характеризует то, что на полотне запечатлел художник. На картине все просто: крестьянин на санях, в которые запряжена темная лошадь, едет в деревню. Возможно, он ездил за дровами в лес или был в городе, а может – в соседнем селе. Дорога на картине угадывается лишь по синеватым теням. Слева – деревенские дома, на заднем плане – просторы заснеженных полей. Хотя предметов на картине немного, но мы видим, что это зимний солнечный день. Художник при солнца передает здесь очень морозный день. Русская зимняя природа благодаря этому кажется величественной. Картина наполнена солнцем и светом. Но это лишь один из примеров…
Также очень часто в живописи используется образ огня. Огонь является одной из основных стихий, символом Бога и Духа, торжества жизни и света над смертью и мраком, всеобщего очищения. . На картинах он присутствует в полной мере. Это поистине мистико-философский символ. Если обратиться к древнегреческим мифам, то мы видим, что огонь – первоисточник всего сущего, символ познания и движения. В нашем сознании этот образ также связан с адскими муками. Этот мир опустошения и страстей, порочной добродетели и добродетельного порока мы можем увидеть в картинах, например, Э. Шклярского, а также у многих известных классических художников.
Если взять во внимание современное художественное искусство, то ярким примером образа огня в живописи можно назвать его выставку картин «Огонь, иди со мной» . Все произведения здесь посвящены пламенной сущности красного цвета. При этом качество поверхности холста благодаря масляной живописи становится «зеркальным» . Это заставляет не просто пассивно наблюдать, а находить интерпретации собственному восприятию.
Итак, образы огня и солнца в живописи были и остаются вечными, а символика их очень богата. Поэтому художники всех времен не обходили эту тему стороной.
Будучи видатним оратором, протягом п'ятнадцяти років (в період від 444 до 429 р. до н.е.) Перикл обіймав посаду першого стратега і правителя афінської держави. У своїй політичній діяльності він ратував за інтереси середніх верств афінського демосу - торговців, судновласників, власників майстерень, малих і середніх землевласників.
Під час правління Перікла було завершено формування Афінської держави: верховна влада перейшла до народних зборів, відбулася фактична відміна майнового цензу і заміна голосування жеребкуванням при обранні більшості посадових осіб, була введена оплата за державну й військову службу.
Правління Перікла було відзначено розквітом культури і мистецтва, широкомасштабним будівництвом (Парфенон, Пропілеї, Одеон та ін), яке дало роботу багатьом громадянам, створенням спеціального фонду для роздачі незаможним громадянам грошей на відвідання театру (так званий теорікон), здійснювався висновок бідноти в окремі поселення (Клерухії). Проте всі ці заходи стосувалися лише повноправних громадян.
У зовнішній політиці Перикл дотримувався принципів зміцнення морського флоту (як наслідок - встановлення гегемонії Афінського морського союзу в Греції та Середземномор'ї) і позицій на чорноморському узбережжі, посилення влади Афін над союзниками (придушення повстань на Евбее 445 р. до н.е. і Самосі - 440 р. до н.е.). В якості стратега Перикл особисто керував низкою військових кампаній та експедицій, придушуючи спроби окремих міст вийти з Делосського союзу.
За рік до смерті (у 430 р. до н.е.) Перікла не обрали стратегом, звинувативши у фінансових зловживаннях, і наклали великий грошовий штраф. Незважаючи на це, в 429 р. до н.е. вплив Перікла відновилося, і він знову став стратегом Афінської держави. Настільки висока популярність Перікла пояснюється тим, що проведена ним політика відповідала інтересам більшості афінських громадян. Проте незабаром після повернення до державної діяльності Перикл помер, імовірно від чуми, що лютує в Греції в той час.
Греція при Перикл досягла небувалих висот інтелектуального розвитку, час правління цього великого полководця і оратора отримало назву «Перикла Вік». Афіни стали найбільшим політичним, економічним і культурним центром елліністичного світу.
Например, если мы обратимся к творчеству Винсента Ван Гога, то заметим, что цвет – это его большая страсть. Экспрессия, искрящийся, чистый солнечный свет, который заливает все вокруг и проникает в самую сущность окружающего мира, является для него целью жизни. Чтобы найти максимальный свет, художник даже переселялся на юг Франции. Это привело к нахождению самого солнечного образа в природе – подсолнуха. Этюды Ван Гога уже много десятилетий дарят удивительный свет почитателям его творчества. Автор называл эти произведения «симфонией синего и желтого» .
Еще хочется отметить картину В. Цыплакова «Мороз и солнце» . Когда я ее увидел, она меня очень впечатлила. Название картины повторяет начало стихотворения известного русского поэта А. С. Пушкина «Зимнее утро» . Да и само описание зимнего пейзажа в стихотворении прекрасно характеризует то, что на полотне запечатлел художник. На картине все просто: крестьянин на санях, в которые запряжена темная лошадь, едет в деревню. Возможно, он ездил за дровами в лес или был в городе, а может – в соседнем селе. Дорога на картине угадывается лишь по синеватым теням. Слева – деревенские дома, на заднем плане – просторы заснеженных полей. Хотя предметов на картине немного, но мы видим, что это зимний солнечный день. Художник при солнца передает здесь очень морозный день. Русская зимняя природа благодаря этому кажется величественной. Картина наполнена солнцем и светом. Но это лишь один из примеров…
Также очень часто в живописи используется образ огня. Огонь является одной из основных стихий, символом Бога и Духа, торжества жизни и света над смертью и мраком, всеобщего очищения. . На картинах он присутствует в полной мере. Это поистине мистико-философский символ. Если обратиться к древнегреческим мифам, то мы видим, что огонь – первоисточник всего сущего, символ познания и движения. В нашем сознании этот образ также связан с адскими муками. Этот мир опустошения и страстей, порочной добродетели и добродетельного порока мы можем увидеть в картинах, например, Э. Шклярского, а также у многих известных классических художников.
Если взять во внимание современное художественное искусство, то ярким примером образа огня в живописи можно назвать его выставку картин «Огонь, иди со мной» . Все произведения здесь посвящены пламенной сущности красного цвета. При этом качество поверхности холста благодаря масляной живописи становится «зеркальным» . Это заставляет не просто пассивно наблюдать, а находить интерпретации собственному восприятию.
Итак, образы огня и солнца в живописи были и остаются вечными, а символика их очень богата. Поэтому художники всех времен не обходили эту тему стороной.