По-перше, це досить сильне штучне прискорення процесів вивітрювання осадових і гранітних порід, пов’язане з видобуванням і переробкою корисних копалин, спалюванням вугілля, нафти, торфу, природного газу. В результаті в атмосфері збільшується вміст вуглекислого газу, оксидів сірки, через кислотні дощі зменшується рН ґрунту, що призводить до переходу багатьох елементів у розчинений стан. Деякі з них у великих концентраціях токсичні й небезпечні для живого (наприклад, важкі метали - мідь, цинк, свинець). Процеси кругообігу речовин у біологічному циклі вповільнюються - адже гинуть носії живої речовини.
По-друге, людина в процесі своєї господарської діяльності створює численні речовини (наприклад, пластмаси), які надалі не можуть бути ні використані продуцентами, ні розкладені до доступних мінеральних речовин редуцентами. Вони утворюють особливу групу антропогенних “осадових” порід - відходи нашої цивілізації, які археологи чомусь назвали “культурним шаром”. Ці відходи зрештою будуть трансформовані в літосфері в граніти й потім у процесі вивітрювання знову стануть доступними для живої речовини, але відбудеться це в геологічних вимірах часу - через мільйони років. Тому є реальна загроза того, що доступні ресурси біосфери можуть бути перероблені на відходи швидше, ніж завершиться цикл геологічного кругообігу. Що в цьому разі станеться з біосферою (в тому числі й з людиною), передбачити нескладно.
Астрономия тесно связана с другими науками, прежде всего с физикой и математикой, методы которых широко в ней используются. Астрономия как наука основывается прежде всего на наблюдениях. В отличие от физиков, астрономы лишены возможности ставить эксперименты над объектами своих исследований. Практически всю информацию о небесных телах нам приносит их электромагнитное излучение. Лишь в последние 40 лет некоторые небесные тела стали изучать непосредственно: с автоматических станций стало возможным зондировать атмосферы планет, изучать их грунт.
Поэтому в XX веке астрономия разделилась на две главные ветви: наблюдательную и теоретическую. Цель наблюдательной астрономии - получение данных из наблюдений небесных тел. Эти данные астрономы затем анализируют с основных законов физики. Астрономы-теоретики занимаются разработкой компьютерных, математических или аналитических моделей для описания астрономических объектов и явлений. Эти две ветви дополняют друг друга: теоретическая астрономия ищет объяснения результатам наблюдений, а наблюдательная астрономия используется для подтверждения теоретических выводов и гипотез.
Астрономия изучает фундаментальные законы природы и нашего мира. Поэтому особенно велико ее философское значение. Фактически она определяет наше мировоззрение.
По-перше, це досить сильне штучне прискорення процесів вивітрювання осадових і гранітних порід, пов’язане з видобуванням і переробкою корисних копалин, спалюванням вугілля, нафти, торфу, природного газу. В результаті в атмосфері збільшується вміст вуглекислого газу, оксидів сірки, через кислотні дощі зменшується рН ґрунту, що призводить до переходу багатьох елементів у розчинений стан. Деякі з них у великих концентраціях токсичні й небезпечні для живого (наприклад, важкі метали - мідь, цинк, свинець). Процеси кругообігу речовин у біологічному циклі вповільнюються - адже гинуть носії живої речовини.
По-друге, людина в процесі своєї господарської діяльності створює численні речовини (наприклад, пластмаси), які надалі не можуть бути ні використані продуцентами, ні розкладені до доступних мінеральних речовин редуцентами. Вони утворюють особливу групу антропогенних “осадових” порід - відходи нашої цивілізації, які археологи чомусь назвали “культурним шаром”. Ці відходи зрештою будуть трансформовані в літосфері в граніти й потім у процесі вивітрювання знову стануть доступними для живої речовини, але відбудеться це в геологічних вимірах часу - через мільйони років. Тому є реальна загроза того, що доступні ресурси біосфери можуть бути перероблені на відходи швидше, ніж завершиться цикл геологічного кругообігу. Що в цьому разі станеться з біосферою (в тому числі й з людиною), передбачити нескладно.
Астрономия тесно связана с другими науками, прежде всего с физикой и математикой, методы которых широко в ней используются. Астрономия как наука основывается прежде всего на наблюдениях. В отличие от физиков, астрономы лишены возможности ставить эксперименты над объектами своих исследований. Практически всю информацию о небесных телах нам приносит их электромагнитное излучение. Лишь в последние 40 лет некоторые небесные тела стали изучать непосредственно: с автоматических станций стало возможным зондировать атмосферы планет, изучать их грунт.
Поэтому в XX веке астрономия разделилась на две главные ветви: наблюдательную и теоретическую. Цель наблюдательной астрономии - получение данных из наблюдений небесных тел. Эти данные астрономы затем анализируют с основных законов физики. Астрономы-теоретики занимаются разработкой компьютерных, математических или аналитических моделей для описания астрономических объектов и явлений. Эти две ветви дополняют друг друга: теоретическая астрономия ищет объяснения результатам наблюдений, а наблюдательная астрономия используется для подтверждения теоретических выводов и гипотез.
Астрономия изучает фундаментальные законы природы и нашего мира. Поэтому особенно велико ее философское значение. Фактически она определяет наше мировоззрение.