Жив у невеличкому лісі левенятко. Він був добрий, ніколи не ображав інших звірят, із ним усі дружили. коли він приходив у гості до своїх друзів, вони пригощали його солодощами та сманою їжею. Мати левеняти була також доброю, але вона дуже переймалася за сина, щоб не захворів на застуду або щоб животик не заболів. І ось одного дня левенятко пішло на день народження до свого найкращого друга. Мати попередила його, щоб багато солодкого він не їв, бо може заболіти животик або зуби ,левенятко сказав, що послухаеться матусю й пішов на день народження! Коли він прийшов він побачив стіл на якому стояв тортик, тістечка, цукерки ,смачне печиво й солодка вода. Він й забув про наказ матері і швиденько усе зїв. Вечір. Левенятко йде додому не вітрімуючи болі, в нього дуже боліли зуби, лише тоді він згадав про слова мами й заплакав уже біля свого дому. Мама левеняти почула плач сина й швидко побігла на двір, розпитаючи вона похитала головою і наказала йому швиденько піти почистити зуби і більше щоб він не їв так багато солодкого. На наступний день левенятку було легше і він на все життя запам ятав, що багато солодкого-шкідливе для здоровь я!
Рококо́ — дробленый камень, декоративная раковина, ракушка,(реже рококо) — стиль в искусстве (в основном, в дизайне интерьеров), возникший во Франции в е как развитие стиля барокко . Характерными чертами рококо являются изысканность, большая декоративная нагруженность интерьеров и композиций, грациозный орнаментальный ритм, личному комфорту. Наивысшее развитие в архитектуре стиль получил в Баварии.Термин «рококо» вошел в употребление в середине XIX в. Изначально «рокайль» — это убранства интерьеров и т. п. различными окаменелостями, имитирующими естественные образования, и «рокайльщик» — это мастер. То, что мы сейчас называем «рококо», в свое время называлось «живописным вкусом»
