Пятница, 5 мая. У цифры Пять сегодня день рождения. С утра она вся в делах: сварила компот из пяти видов фруктов, сделала салат из пяти видов овощей, испекла пять сортов пирожных. Без пяти минут пять начали собираться гости, а ровно в пять часов все дружно сели за стол.
Гостями были все друзья и подружки цифры 5, которые жили и работали с ней по-соседству. Усевшись и налив в бокалы компот, они стали по очереди поздравлять цифру Пять с днем рождения.
Сначала выступил самый старший из них - Ноль.
- В жизни людей ты очень важная цифра, - сказал Ноль. - Когда ученику ставят в журнал 5, он очень радуется и гордится. А когда люди празднуют золотую свадьбу, тебя рядом со мной изображают на праздничном торте.
Затем наступил черёд Единицы.
- Ты очень простое число, хотя и намного больше меня - сказала она. - Ты делишься только на меня и на саму себя. А если тебя со мной перемножить, то получишься снова ты. Я горжусь такой подругой!
Потом выступила Двойка.
- Мы не только друзья, - сказала она, - но и похожи как близнецы. Ведь если тебя перевернуть, то нас будет трудно различить.
Тройка сказала:
- Мы - коллеги, ведь когда вспоминают о простых числах, нас всегда ставят рядом. Ведь и 3, и 5, и 53 - мы все простые числа, вот!
Четверка подняла бокал с компотом и произнесла тост:
- За дружбу! Мы с тобой тоже кое-что значим в этой жизни: ведь на нашей планете 54 моря и 45 костяшек для игры в домино!
Шестерка сказала, что их дружба с 5 замечательна тем, что, если их поставить рядом, то сумма цифр каждого из них равна произведению, т.е. 65+56=11*11.
Семерка порадовала тем, что в 75 лет людей поздравляют с юбилеем.
Восьмерка напомнила, что в сумме с Пятеркой они дают число, которого очень многие боятся.
А Девятка напомнила присутствующим, что если их с Пятеркой написать вместе, то всего лишь одной 5 не хватит до 100.
И тут все дружно поднялись, поцеловались, распрощались и отправились по домам.
Багато пісень і віршів складено про людське серце. Кожен знає, що воно може любити, ненавидіти, хвилюватися, страждати, співчувати. Ще серце здатне вміщувати і любов, і ненависть одночасно.
Відповідь на питання, для чого людині серце, мені здається, можна дістати, прочитавши повість А. Дімарова «Українська вендета».
Автор відтворює довоєнні роки і початок Великої Вітчизняної війни. Його героїня Уляна була красуня на все село Рогожівку та ще й смілива і відважна. До безтями був у неї закоханий Ілько, який за характером не поступався їй. Однак дівчина всім серцем покохала іншого хлопця, тихого Миколу, й одружилася з ним. Здавалося б, зрозуміло, що серце людині дано для любові, добра, радості. Та невдовзі чоловік помер, і залишилася вона з сином, якого теж звали Миколою. Всю свою безмежну любов вона віддавала йому. Однак у серці жінки оселилася туга за чоловіком.
Коли почалася війна, Миколі виповнилося тільки сімнадцять років. І вродливий він був, і добрий, і найкраща дівчина його кохала. Але жорстокі поліцаї вбили юнака. Це люди з кам'яним серцем, зовсім безсердечні, нелюди.
Страшне горе пережила мати. І тоді разом із любов'ю до сина в її серці з'явилася ненависть до поліцаїв. Вирішила Уляна помститися вбивцям. Вона спалила свою хату й оселилася у безлюдному місці, на болоті. Вірний і надійний Ілько як міг допомагав їй. Стільки любові було в його серці, що він навіть не в своєї домівки заради ння коханої жінки. Щоб сповістити Уляну про небезпеку, Ілько підпалив власну хату. А мужня жінка тим часом вистежувала поліцаїв, щоб помститися за сина. Зуміла все-таки неймовірним зусиллям поодинці притягти їх на кладовище, де біля могили свого сина вчинила над кожним справедливу розправу.
Коли Уляна помстилася всім убивцям, життя втратило для неї сенс. Німці влаштували на неї облаву. Уляна вже не шукала порятунку. Вона стріляла до останнього патрона, поки не загинула.
Ось такі жорстокі випробування випали на долю мужньої жінки. її серце реагувало на них саме так. Бо на те воно й дане людині, щоб любити, робити добро і боротися зі злом .
Пятница, 5 мая. У цифры Пять сегодня день рождения. С утра она вся в делах: сварила компот из пяти видов фруктов, сделала салат из пяти видов овощей, испекла пять сортов пирожных. Без пяти минут пять начали собираться гости, а ровно в пять часов все дружно сели за стол.
Гостями были все друзья и подружки цифры 5, которые жили и работали с ней по-соседству. Усевшись и налив в бокалы компот, они стали по очереди поздравлять цифру Пять с днем рождения.
Сначала выступил самый старший из них - Ноль.
- В жизни людей ты очень важная цифра, - сказал Ноль. - Когда ученику ставят в журнал 5, он очень радуется и гордится. А когда люди празднуют золотую свадьбу, тебя рядом со мной изображают на праздничном торте.
Затем наступил черёд Единицы.
- Ты очень простое число, хотя и намного больше меня - сказала она. - Ты делишься только на меня и на саму себя. А если тебя со мной перемножить, то получишься снова ты. Я горжусь такой подругой!
Потом выступила Двойка.
- Мы не только друзья, - сказала она, - но и похожи как близнецы. Ведь если тебя перевернуть, то нас будет трудно различить.
Тройка сказала:
- Мы - коллеги, ведь когда вспоминают о простых числах, нас всегда ставят рядом. Ведь и 3, и 5, и 53 - мы все простые числа, вот!
Четверка подняла бокал с компотом и произнесла тост:
- За дружбу! Мы с тобой тоже кое-что значим в этой жизни: ведь на нашей планете 54 моря и 45 костяшек для игры в домино!
Шестерка сказала, что их дружба с 5 замечательна тем, что, если их поставить рядом, то сумма цифр каждого из них равна произведению, т.е. 65+56=11*11.
Семерка порадовала тем, что в 75 лет людей поздравляют с юбилеем.
Восьмерка напомнила, что в сумме с Пятеркой они дают число, которого очень многие боятся.
А Девятка напомнила присутствующим, что если их с Пятеркой написать вместе, то всего лишь одной 5 не хватит до 100.
И тут все дружно поднялись, поцеловались, распрощались и отправились по домам.
Відповідь на питання, для чого людині серце, мені здається, можна дістати, прочитавши повість А. Дімарова «Українська вендета».
Автор відтворює довоєнні роки і початок Великої Вітчизняної війни. Його героїня Уляна була красуня на все село Рогожівку та ще й смілива і відважна. До безтями був у неї закоханий Ілько, який за характером не поступався їй. Однак дівчина всім серцем покохала іншого хлопця, тихого Миколу, й одружилася з ним. Здавалося б, зрозуміло, що серце людині дано для любові, добра, радості. Та невдовзі чоловік помер, і залишилася вона з сином, якого теж звали Миколою. Всю свою безмежну любов вона віддавала йому. Однак у серці жінки оселилася туга за чоловіком.
Коли почалася війна, Миколі виповнилося тільки сімнадцять років. І вродливий він був, і добрий, і найкраща дівчина його кохала. Але жорстокі поліцаї вбили юнака. Це люди з кам'яним серцем, зовсім безсердечні, нелюди.
Страшне горе пережила мати. І тоді разом із любов'ю до сина в її серці з'явилася ненависть до поліцаїв. Вирішила Уляна помститися вбивцям. Вона спалила свою хату й оселилася у безлюдному місці, на болоті. Вірний і надійний Ілько як міг допомагав їй. Стільки любові було в його серці, що він навіть не в своєї домівки заради ння коханої жінки. Щоб сповістити Уляну про небезпеку, Ілько підпалив власну хату. А мужня жінка тим часом вистежувала поліцаїв, щоб помститися за сина. Зуміла все-таки неймовірним зусиллям поодинці притягти їх на кладовище, де біля могили свого сина вчинила над кожним справедливу розправу.
Коли Уляна помстилася всім убивцям, життя втратило для неї сенс. Німці влаштували на неї облаву. Уляна вже не шукала порятунку. Вона стріляла до останнього патрона, поки не загинула.
Ось такі жорстокі випробування випали на долю мужньої жінки. її серце реагувало на них саме так. Бо на те воно й дане людині, щоб любити, робити добро і боротися зі злом .