М. Пришвин назвал свою повесть «Кладовая солнца» сказкой-былью. В ней очень много сказочных элементов, которые, переплетаясь с реальностью, делают книгу интересной и увлекательной.Герои повести Настя и Митраша живут в селе «возле Блудова болота в районе города Береславль-Залесского». Они остались без родителей, но научились сами управляться со своим хозяйством. В описании и Насти, и Митраши есть что-то сказочное. «Настя была как золотая курочка на высоких ножках. Волосы у нее отливали золотом, веснушки были, как золотые монетки». Митрашу учителя в школе, улыбаясь, называли «мужичок в мешочке». Домашние животные, которые живут у детей, наделены сказочными именами: коза Дереза, петух Петя. Не было ни одного дома в селе, где бы жили и работали так дружно, как Настя и Митраша.Рано утром выгонит Настя «свое любимое стадо», а потом начинает топить печь, готовить обед. Митраша тоже не отстает от сестры. Он «мастерит деревянную посуду»: кому — шайку на умывальник, кому — кадушку солить огурцы или грибы да еще успевает побывать на всех собраниях, «старается понять общественные заботы».Своим отношением друг к другу дети во многом напоминают сказочных героев: сестрицу Аленушку и братца Иванушку. Настя и Митраша отправляются в лес за клюквой, но, поссорившись, расходятся по разным тропам. Как в сказке Аленушка бросает Иванушку, так и здесь Настя, поддавшись своим обидам, оставляет Митрашу одного.Природа в «Кладовой солнца», как и в народных сказках, — действующее лицо. Когда дети расстались, то «серая хмарь плотно надвинулась и закрыла все солнце с его живительными лучами. Злой ветерочень резко рванул...Деревья, прокалывая друг друга сучьями, зарычали, завыли, застонали». Природа, предчувствуя опасность, пытается предупредить детей о ней. Елочки-старушки, много повидавшие на своем веку, очень переживают, когда видят Митрашу. Они стремятся остановить мальчика его от надвигающейся беды. «Бывает, одна вдруг поднимется, как будто хочет смельчака палкой ударить по голове... А потом опустится, и другая колдунья тянет к тропе костлявую руку. И ждешь: вот-вот, как в сказке, полянка покажется, и на ней избушка колдуньи».История собаки Травки тоже напоминает хорошую добрую сказку, в которой животные приходят на к человеку и выручают его из беды.В повести «Кладовая солнца» М. Пришвин еще раз напоминает нам о том, что мир природы и мир человека — единое целое.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.