Здравствуйте, ребята! Мы продолжаем анализировать рассказ В.Ф.Тендрякова "Хлеб для собаки". ответьте письменно на вопросы.
1.Что стало с раскулаченными? Как их называет автор?
2.Как реагирует на них главный герой? Как ему живется? Кого ищет среди них?
3.Как решает эту проблему Володя Тенков?
4.Какова позиция автора в споре героя с самим собой?
5.Какими чертами характера обладает Володя?​

Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.

Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.

Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:

«Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів —

звідусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку».

Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».

Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.

Александр Иванович Куприн — великий русский писатель. Он писал повести, рассказы, романы. В них действуют простые люди, причем очень разные и интересные. Мы можем по его рассказам узнать о том, как жили люди в его время. Рассказ «Белый пудель» написан о бродячих цирковых артистах. Их трое: дедушка Мартын, мальчик Сергей и пудель Арто. Они живут на море, ходят по селеньям и показывают всякие трюки. Только им за это мало платят. Но они не унывают, потому что они вместе и очень сильно дружат. Крепкая дружба им жить. Но однажды случилась беда: мальчик Трилли, которому они показывали представление, захотел отобрать у них пуделя. Им предложили денег, но дедушка отказался, потому что друзей не продают. Но капризный мальчик привык, что его желания всегда выполняются. Тем более, пудель был очень красив, умен и хорошо выполнял всякие трюки. Но Трилли не знал, что он выполняет эти трюки потому, что к нему хорошо относились, потому что он такой же артист, как и дедушка Мартын, и мальчик. Когда пуделя похищают, артисты сразу же начинают думать, как его Здесь появилась проблема, потому что у дедушки какой-то неправильный паспорт и его самого могут посадить в тюрьму. Но им нельзя оставаться без пуделя, потому что друзей не бросают в беде. Тогда Сергей ночью пробирается на дачу и забирает собачку. Так Куприн хочет нам показать, что среди бедных только и осталась настоящая дружба. И продавать своих друзей нельзя ни за какие деньги.