Завдання І етапу XI Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка
у 2020/2021 навчальному році
(листопад 2020 р.)
9 клас
У листі до Броніслава Залеського від
10.06.1856 року Тарас Шевченко Писав:
«Фотографія, яка б вона й не була гарна, все ж
таки не має в собі
високого, прегарного
мистецтва... Це діло хімії і фізики».
Який, на вашу думку, вид мистецтва поет вважав «Високим» і
«прегарним»? Опишіть будь-яку відому вам картину Т. Шевченка:
Визначте її жанр; коротко відтворіть зображення; укажіть особливості
колірної гами твору; зазначте, які відчуття викликають кольорові
рішення, як вони співвідноситься із сюжетом.
Обсяг - 2 - 2,5 сторінки.
Проілюструйте висловлення цитатами (2-3) із творів Т.Шевченка.
Використайте мінімум 2 доречні фразеологізми. Ускладніть речення
риторичними звертаннями й питаннями (по 2). Підкресліть відповідні
конструкції.
27 б.
(10 — за зміст; 12 – за мовленнєве оформлення; 2 – за використання
цитат; 1 за фразеологізми; 1 - за риторичні звертання; 1 – за
риторичні питання).
Максимальна кількість балів – 27
«…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».
«Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились»
Цитатна характеристика Соломії “Дорогою ціною”
«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…»
«Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї».
«Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»
Счастье на чужом несчастье не построишь. Герои -любовники наслаждаются южной природой, при этом все время думают о том, что сие скоро кончится. Так какое это счастье ?
Когда читаешь начало рассказа и его конец, то возникает ощущение замкнутого круга , который все время сужается. Главный герой останавливается ВОРОВСКИ в номерах, его героиня - напряжена внутренне, голос у нее то пропадает, то появляется, она бросает в нетерпении свой зонтик. Вид ее вызывает жалость. В любовь героев не веришь. В конце рассказа понимаешь, что после самоубийства мужа героини они вместе не останутся, ибо невозможно через смерть вообще переступить и быть счастливыми.
Муж героини уже обречен, когда отправляет свою жену на Кавказ, сомневаясь в ее честности. У него не было иного выхода , нежели как застрелиться из двух пистолетов. Ему не сочувствуешь, а лишь понимаешь неизбежность трагедии. Все в этой истории было предрешено.
Ужас, страх, смерть - главные герои рассказа " Кавказ. "
Объяснение: