Термин "религия" как определение отношения "человек — Бог" был введен в XV—XVI вв. Тогда его употребляли только в теїстичному значении, без учета всех особенностей феномена, который он обозначал. А перед тем мыслители прибегали к понятиям "совесть", "уважение", "страх" перед Богом. Осмысленный взгляд на религию как особый феномен был основан философией Нового времени, в чем наибольшая заслуга немецких философов Фридриха-Иммануила Канта (1724-1804), Эрнста-Даниэля Шлейєрмахера (1768-1834), Георга-Вильгельма-Фридриха Гегеля (1770-1831), Людвига-Андреаса Фейербаха (1804-1872), Карла Маркса (1818-1883), Фридриха Энгельса (1820-1895), французского философа Огюста Конта (1798-1857), английских философов Дэвида Юма (1711 -1776), Герберта Спенсера (1820-1903) и др.Происходит термин "религия" из латинского (religio — набожность), охватывая своим содержанием благочестие, святыня, предмет, соотносится в жизни человека с абсолютным, высшим, сверхчеловеческим, а именно Богом, Божеством. Каждая религия по-своему именует эту Высшую Силу. Однако было бы некорректно толковать религию лишь как отражение внешних по отношению к человеку сил. Ибо религия является формой самоопределения человека в мире, ее причастности к явлениям, происходящим под влиянием Высших Сил, а соответственно, к миру сверхъестественного. В то же время религия является не только формой сознания, а для многих людей реальной жизнью, основанной на принципах веры.Религия это духовный феномен, предстает как форма самоопределения человека в мире, выражающая веру в сверхъестественное Начало, это источник бытия всего существующего, является средством общения с ним, вхождения в его мир, причастности к нему.Понятия "религия" непосредственно связано с понятием "Бог". Религии без представления о Боге не существует. Бог является началом и смыслом каждой религии.
Рококо - напрям у мистецтві, своєрідно поєднує елементи просвітницької естетики і традиції французького бароко. Крім Франції було поширене в Німеччині та Італії. За найпопулярнішою версією назву пов'язують з франц. rocaille - "черепашка", невипадково завиток, що нагадує мушлю, був у числі улюблених елементів декору. Характерними рисами рококо є: 1. Відсутність эксплицитной естетичної теорії. 2. Елітарно-аристократичний характер мистецтва. 3. Відсутність релігійного компонента (на відміну від бароко), хоча риси рококо використовувалися і в декорі храмів. Спорідненість рококо з Освітою видає особливий акцент на чуттєвості, чутливості, здатності до тонкощів сприйняття естетично перетвореної дійсності, що співвідноситься з просвітницьким сенсуализмом, та концентрації на матеріально-чуттєвому. Естетику рококо стихійно створювало саме аристократичне суспільство, усвоившее ідеї просвітництва, а часто просто інтуїтивно ориентировавшееся на його основні цінності, насамперед на матеріальний, чуттєво пізнаваний світ.
За найпопулярнішою версією назву пов'язують з франц. rocaille - "черепашка", невипадково завиток, що нагадує мушлю, був у числі улюблених елементів декору.
Характерними рисами рококо є:
1. Відсутність эксплицитной естетичної теорії.
2. Елітарно-аристократичний характер мистецтва.
3. Відсутність релігійного компонента (на відміну від бароко), хоча риси рококо використовувалися і в декорі храмів.
Спорідненість рококо з Освітою видає особливий акцент на чуттєвості, чутливості, здатності до тонкощів сприйняття естетично перетвореної дійсності, що співвідноситься з просвітницьким сенсуализмом, та концентрації на матеріально-чуттєвому. Естетику рококо стихійно створювало саме аристократичне суспільство, усвоившее ідеї просвітництва, а часто просто інтуїтивно ориентировавшееся на його основні цінності, насамперед на матеріальний, чуттєво пізнаваний світ.