Задание: проанализируйте отрывок из произведения в форме развернутого
ответа.
1
Объясните роль данного эпизода в композиции всего произведения.
Проанализируйте композицию данного эпизода, приведите аргументы для
определения элементов композиции.
2
Охарактеризуйте персонажей, выявляя отношение к героям произведения
других персонажей, объясните взаимоотношения персонажа с общественным
окружением.
3
Выпишите из произведения художественные средства и приемы выражения
авторского отношения к героям и событиям (минимум 2 средства). Объясните, с какой
целью их использует автор.
Эпизод из рассказа А.П. Чехова «Толстый и тонкий»
— Ну, как живешь, друг? — спросил толстый, восторженно глядя на друга.— Служишь где?
Дослужился?— Служу, милый мой! Коллежским асессором уже второй год и Станислава имею.
Жалованье плохое... ну, да бог с ним! Жена уроки музыки дает, я портсигары приватно из дерева
делаю. Отличные портсигары! По рублю за штуку продаю. Если кто берет десять штук и более, тому,
понимаешь, уступка. Пробавляемся кое-как. Служил, знаешь, в департаменте, а теперь сюда переведен
столоначальником по тому же ведомству... Здесь буду служить. Ну, а ты как? Небось, уже статский? А?
— Нет, милый мой, поднимай повыше,— сказал толстый.— Я уже до тайного дослужился... Две звезды
имею.Тонкий вдруг побледнел, окаменел, но скоро лицо его искривилось во все стороны широчайшей
улыбкой; казалось, что от лица и глаз его посыпались искры. Сам он съежился, сгорбился, сузился...
Его чемоданы, узлы и картонки съежились ... Длинный подбородок жены стал еще
длиннее; Нафанаил вытянулся во фрунт и застегнул все пуговки своего мундира...— Я, ваше
превосходительство... Очень приятно-с! Друг, можно сказать, детства и вдруг вышли в такие
вельможи-с! Хи-хи-с.— Ну, полно толстый.— Для чего этот тон? Мы с тобой друзья
детства — и к чему тут это чинопочитание!— Помилуйте... Что вы-с...— захихикал тонкий, еще более
съеживаясь.— Милостивое внимание вашего превосходительства... вроде как бы живительной влаги...
Это вот, ваше превосходительство, сын мой Нафанаил... жена Луиза, лютеранка, некоторым образом...Толстый хотел было возразить что-то, но на лице у тонкого было написано столько благоговения, сладости и почтительной кислоты, что тайного советника стошнило. Он отвернулся от тонкого и подал ему на прощанье руку.Тонкий три пальца, поклонился всем туловищем и захихикал, как китаец: «хи-хи-хи». Жена улыбнулась. Нафанаил шаркнул ногой и уронил фуражку. Все трое были приятно ошеломлены.
Объяснение:
Иллюстратору не удалось передать характер отношений генералов и мужика в сказке о том как мужик двух генералов прокормил. Мужик изображал собою мужской пол, лет сорока – сорока пяти, скорее обрусевший татарин, чем русский, с отвислой губой и прищуренным глазом, между тем как все мужское у него в России было на месте. И в картинке используется гипербола, доказательством тому является, как мужик стал таким огромным, а генералы маленькими, а затем в книге русской литературы есть рисунок в котором указывается что мужик был привязан к дереву телом, а в этом рисунке ограничивается лишь рукой. Так вот, вывод: иллюстратору не удалось передать отношения генералов и мужика.
Объяснение:
вооот!
Надеюсь .
В сучасному світі люди змінили свої пріоритети й для них важливими є матеріальні цінності. Хтось радіє новенькому телефону, а хтось поїздці за кордон. Ця людина щаслива лише тому що в неї є гроші та тому вона може дозволити собі робити все що вона хоче. Та якщо ці гроші зникнуть? Що тоді? Адже нічого не залишиться. Тому потрібно саме в цей момент зупинитися і задуматися. Чи буде тобі чому радіти? Завжди потрібно пам'ятати, що щастя і справді не в грошах. А в щирих людських відносинах, у відвертих почуттях, та нарешті в простих радощах життя.
Якщо в тебе є батьки, сім'я, друзі, ти повністю здорова людина, можеш вільно рухатися, чуєш, бачиш, то ти один із самих щасливих людей. А ще в тебе є дім, в який ти з радістю повертаєшся кожен день, школа, яка навчає важливим речам. У мільйонів людей навіть цього немає. Подумати тільки, діти в інших країнах живуть на вулиці, не мають модних гаджетів, сучасного, стильного одягу та нормальних шкіл. А у нас все це є, та ми нічого не цінуємо. Скаржимося на життя, на долю, на всіх крім самих себе. Але наше щастя в наших руках. Потрібно вчитися радіти маленьким речам і задовольнятися тим що маємо.
Для мене справжнє щастя, це коли живі й здорові мама з татом. Мене оточує любляча сім'я. Я твердо знаю, що закінчивши школу зможу вступити до університету та вивчитися на того кого захочу. І згодом зможу працювати в цікавій і важливій галузі. Щастя, це те, чим ти можеш поділитися з іншими і його не стане менше. Навіть навпаки! Даруючи радість іншим ти збільшуєш свою. Адже так просто посміхнутися незнайомій людині, до старенькій бабусі перейти вулицю, поступитися місцем в громадському транспорті. Кожен день ми самі можемо змінювати свій настрій і настрій навколишніх. І це дійсно щастя, коли ти розумієш що зміг викликати радість.
Отже, щастя для кожного своє. Більш того, для людей різного віку воно відрізняється. З роками стає зрозумілим, що духовність важливіша за матеріальні речі. Щастя - невіддільна (частина/ознака) частина нашого життя. Це те, без чого ми не можемо існувати. Не треба створювати проблем із нічого. Беріть приклад з маленьких дітей. Вони вміють радіти навіть самим крихітним речам. Ви бачили як вони щиро посміхаються? Це сама мила і щаслива посмішка. Тож іноді потрібно почувати себе дітьми - просто зупинитися, широко усміхнулася і промовити: "Я щасливий!"
Источник: Твір роздум на тему Щастя