Задание: проанализируйте отрывок из произведения в форме аналитического
эссе.
1. Объясните роль данного эпизода в композиции всего произведения.
Проанализируйте композицию данного эпизода, приведите аргументы для определения
элементов композиции.
2. Охарактеризуйте персонажей, выявляя отношение к герою произведения
других персонажей, объясните взаимоотношения персонажа с общественным окружением.
3. Выпишите из произведения художественные средства и приемы выражения
авторского отношения к героям и событиям (минимум 2 средства). Объясните, с какой целью
их использует автор.
давніх-давен люди намагалися пояснити світ, природу та своє місце в навколишньому середовищі. Так виникли міфи, що є особливим мислення, утіленням колективної свідомості народу, відображенням уявлень і вірувань давніх людей. Міф у перекладі з грецької означає слово, чутка, звістка, розповідь. Від цього слова походить поняття міфологія — 1) сукупність міфів; 2) наука, завданням якої є вивчення міфів.
У багатьох народів можна знайти подібні міфи — про виникнення світу й людства, природні явища, богів і героїв. Це зумовлено тим, що давні люди в різних куточках Землі намагалися дати пояснення різним явищам природи та незбагненним подіям. Буття людини, природні стихії, рух планет і плин часу — усе це давало ґрунт для виникнення міфів. Вони були не тільки результатом людської фантазії, а й художнім (поетичним) переосмисленням історії, досвіду попередніх поколінь, реальних подій, що колись відбувалися.
За змістом міфи умовно поділяються на такі тематичні групи:
міфи про створення та будову світу;
міфи, які пояснюють виникнення якогось явища в природі чи в людському суспільстві;
міфи, у яких викладено вигадані історії про минувшину;
міфи, пов’язані з календарними обрядами, магічними дійствами відповідно до природного циклу;
міфи про богів, у яких утілено уявлення давніх людей про явища природи та людські якості;
міфи про подвиги героїв;
міфи про загибель цивілізації, кінець світу та ін.
Образи, що використовуються в міфах, називаються міфологічними. У них у конкретній формі втілено уявлення давніх людей про світ, природу, ідеали. Міфологічні образи є традиційними для певного народу. Разом із тим чимало міфологічних образів стали вічними для різних народів.
Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви.
Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
підійте така відповідь?