За твором І.Сенченко "Діамантовий берег"
1.Що зробили хлопці (Хома та Пилип) зі своєю знахідкою (черепком)?
А.розтовкли ; Б. віднесли до краєзнавчого музею;
В.подарували в школу Г.обміняли.
2. Спробувавши на смак жабу і пригостивши нею бабу Теклю,
хлопці сказали, що їли:
А.перепеленят; Б.куріпок;
В.голубів; Г.фазанів.
3. Хто збирався проводити з дітьми екскурсію?
А.один із батьків; Б.директор школи;
В.місцевий екскурсовод; Г.учитель Григорій Савич.
4. Чиєю донькою була Ієреміада?
А.ученицею школи; Б. разом навчалися в інституті;
В.донькою хазяйки; Г.донькою директора.
5.Як звали кохану дівчину молодого вчителя?
А.Єфросинія; Б.Ієреміада;
В.Соломонида; Г. Есміральда.
6.Чим займалася обраниця Григорія Савича?
А.також працювала вчителькою; Б.вчилася в місті;
В.була експедитором; Г.працювала в колгоспі.
7.Ким мріяв стати Куприк?
А.трактористом; Б.відомим археологом;
В.директором колгоспу; Г. матросом.
8.Кого взяли з собою у похід?
А. вола та віз; Б. кота і курку;
В.жаб та голубів; Г. вовкодава і віслюка.
9.Куди діти пішли у похід?
А. зону кристалічного щита; Б.в провалля;
В. у гори; Г.у ліс.
10. Що робили Кость з Сашком з дикого скла?
А.скелиця щоб дивитися крізь них на сонце; Б.цікаві іграшки;
В.колекціонували; Г.крем'яхи для Люби.
11. Хто змінив маршрут експедиції?
А.Люба; Б.Хрисанф Іванович;
В.Оля; Г.Ієреміада.
12.Крем'яхами,що робили Кость і Сашко виявилися?
А скельця; Б. різнокольорові бусинки;
В. дорогоцінні і напівдорогоцінні камені;
Г. звичайний метал
В судьбе М.Ю.Лермонтова Кавказ сыграл особую роль.
Из биографии поэта известно, что он посещал Кавказ несколько раз. В детстве болезненного внука возила туда его бабушка Арсеньева Е. А. Последующие его посещения были связаны с военной службой и ссылками. Красота Кавказа восхищала поэта. Он, с его ненавистью к лживому светскому обществу, видел в суровой дикой природе этого края ту естественность, которой ему так не хватало в общении с людьми:
Вдали я видел сквозь туман,
В снегах, горящих, как алмаз,
Седой незыблемый Кавказ;
И было сердцу моему
Легко, не знаю почему.
(М.Ю.Лермонтов, «Мцыри»)
Возможно, в кавказских пейзажах М.Ю.Лермонтов находил что-то родное своей душе, потому что его прадед был родом из высокогорной Шотландии.
II. Мало кто знает, что М. Ю. Лермонтов был не только художником слова, но и замечательным живописцем. Восхищаясь красотой Кавказа, он создал много картин, изображающих фантастические, завораживающие горы.
Знаете ли вы, какие неизвестные до сих пор параллели с творческим наследием западноевропейских путешественников содержат лермонтовские работы и как важно при этом правильно атрибутировать те исторические реалии, которые на них изображены?
Итак, французский художник Бланшар в 1858 году, путешествуя по Кавказу, зарисовал башню в селении Сиони на Военно-Грузинской дороге. Поражает то, что вид взят практически с той же точки, что и на известной картине Лермонтова «Кавказский вид возле селения Сиони». Отметим, что здесь совпадение с лермонтовским сюжетом не случайно. Бланшару, несомненно, были известны произведения М. Ю. Лермонтова. Так, описывая Чертову долину, отделяющую Гуд-гору от Крестового перевала, французский художник ссылается в своем описании именно на текст Лермонтова: «Снежная долина, куда мы въехали, носит романтическое название «Чертова долина». Однако Лермонтов уверяет, что оно происходит не от слова «черт», а от слова «черта» из-за креста, давшего имя этому перевалу».
Це, зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.
Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною.
Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.
А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.
Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.