За что взрослые били Юшку? Почему они «приходили в ожесточение» от его кротости? Цитатная таблица. Нравственные проблемы рассказа А. Платонова «Юшка». Проблема внешней и внутренней красоты человека
нужна внешность героя и проявление внутренней красоты.

1.гоголь изображает помещиков и чиновников со злой иронией, показывает их смешными, но в то же время страшными. ведь это не люди, а лишь бледное, уродливое подобие людей. в них не осталось ничего человеческого. мертвящая окаменелость душ, абсолютная бездуховность скрывается как за размеренной жизнью помещиков, так и за судорожной деятельностью города. героем реального мира поэмы, душой, является чичиков. именно в чичикове наиболее сильно показана непредсказуемость и неисчерпаемость живой души, пусть не бог весть какой богатой, пусть скудеющей, но живой. 2.«мертвым душам» поэмы противопоставлены «живые» – народ талантливый, трудолюбивый, многострадальный. с глубоким чувством патриота и верой в великое будущее своего народа пишет о нем гоголь. он видел бесправие крестьянства, его приниженное положение и то отупение и одичание крестьян, которые явились результатом крепостного права. именно мертвые крестьяне в «мертвых душах» живыми душами, в отличие от живого народа поэмы, душа которого мертва. 3.гоголь изображает все недостатки, все отрицательные стороны действительности. гоголь показывает людям, во что превратились их души. делает он это потому, что горячо любит россию и надеется на ее возрождение. гоголь хотел, чтобы люди, прочитав его поэму, ужаснулись своей жизни и пробудились от мертвящего сна.

Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,

піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.