Анализ стих-ия: "Налегла и дышать не даёт" тема: философская сюжет: в стихотворении говориться о смерти. она настигла человека в холодную, зимнюю ночь. он не может ни дышать, ни двигаться и по его телу проноситься озноб. смерть мчится на крыльях летуч. мышей, а мимо окон измерзнувший гроб. кажется данный человек умирает от переохлаждения. далее нарастающий весенний рог трубит ему, что нельзя умирать. размер: 4-стопный рифма: перекрестная аллегория или тропы лит. направление: акмеизм жанр: эпитафияСтихотворение "Налегла и дышать не даёт"
1--У ній народжується краса, гармонія, лад, єдність. Любов — радість, любов — джерело натхнення. Споконвічна тайна людського буття. І щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття юбов приносить щастя, любов приносить розпач, страждання. Цим почуттям керувати неможливо. 2-- Бо так вже створено світ, що не завжди виникає взаємність у коханні. І тоді здається, що найстрашнішої кари, муки та сліз не треба 3--Життя прожити — не поле перейти. Так говорить народна мудрість. А мій дідусь, уста цієї самої мудрості, не втомлюється повторювати, що жити треба по совісті. Донедавна я навіть не замислювався над цими словами. Проте насправді є над чим подумати. Адже совість — це така моральна категорія, наявність чи відсутність якої характеризує і саму людину. Або істоту, яка лише називає себе людиною.
вот немного может вам оттолкнутся стих... Все починається в житті з малого: З зернини – хліб, з промінчика – зоря!.. Коли Господь нам вказує дорогу – Радіє серце, наче в немовля!..
2. Я вдячний Богу за любов велику, За те, що Він мої гріхи простив, Омив мене, і в небеса покликав, Що Він мене, як сина полюбив!..
тема: философская
сюжет: в стихотворении говориться о смерти. она настигла человека в холодную, зимнюю ночь. он не может ни дышать, ни двигаться и по его телу проноситься озноб. смерть мчится на крыльях летуч. мышей, а мимо окон измерзнувший гроб. кажется данный человек умирает от переохлаждения. далее нарастающий весенний рог трубит ему, что нельзя умирать.
размер: 4-стопный
рифма: перекрестная
аллегория или тропы
лит. направление: акмеизм
жанр: эпитафияСтихотворение "Налегла и дышать не даёт"
юбов приносить щастя, любов приносить розпач, страждання. Цим почуттям керувати неможливо.
2-- Бо так вже створено світ, що не завжди виникає взаємність у коханні. І тоді здається, що найстрашнішої кари, муки та сліз не треба
3--Життя прожити — не поле перейти. Так говорить народна мудрість. А мій дідусь, уста цієї самої мудрості, не втомлюється повторювати, що жити треба по совісті. Донедавна я навіть не замислювався над цими словами. Проте насправді є над чим подумати. Адже совість — це така моральна категорія, наявність чи відсутність якої характеризує і саму людину. Або істоту, яка лише називає себе людиною.
вот немного может вам оттолкнутся стих... Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря!..
Коли Господь нам вказує дорогу –
Радіє серце, наче в немовля!..
2. Я вдячний Богу за любов велику,
За те, що Він мої гріхи простив,
Омив мене, і в небеса покликав,
Що Він мене, як сина полюбив!..